MediaArhiv

Частина 14

сторінка 228/324

На даний час в Матусові залишилася жити лише одна родина Борка Бородянського, яка після погрому прийняла православну релігію. За це селяни дозволили їм залишитися в Матусові, повернули пару коней, викрадених у них під час погрому, частину іншого вкраденого майна, земельну ділянку тощо.

[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]

• Погром 13-14 травня 1919р

З матеріалів уповноваженого слідчого І. Г. Цифриновича

У ланцюзі єврейських погромів, що відбулися в Україні, погром на Ротмістрівці є однією з найпомітніших ланок.

Ротмістрівка знаходиться на шляху зі Шполи на Черкаси, за 18 верст від Сміла, за 7 верст від залізничної станції Володимирівка, на лінії Фастів-Знаменка. Місто нараховує 350 єврейських сімей, більшість з яких жила в хороших обставинах, була матеріально забезпечена завдяки положенню, яке місто займає в торгівлі між Сміла і Черкасами, з одного боку, і містами, що лежать за ним, з іншого боку.

Населення завжди було в добрих стосунках із місцевим селянським населенням, яке мешкало поблизу міста. Місцеве селянство завжди вважалося миролюбним. Ніяких заворушень на Ротмістрівці ніколи не було — ні конкретно єврейських, ні будь-яких інших. Характерно, що після Жовтневої революції, коли селяни в сусідніх селах грабували садиби, наші селяни залишалися пасивними через страх, що вони потім за це постраждають. Завдяки цьому більша частина єврейського населення пройнялася переконанням, що погромів у них не буде. Це переконання не похитнулося навіть тоді, коли з сусідніх міст і сіл почали доходити чутки про єврейські погроми, які там відбувалися. І це була головна причина, чому місто було так повністю знищено — не залишилося жодного стільця чи шматка кераміки

Початком погрому можна вважати напад на власника млина, який стався в суботу, 10 травня, під час якого було вбито двох євреїв, які стояли на нічній вахті. Стало зрозуміло, що бандити тепер відчувають, що уряду немає і що вбивство євреїв не є великим гріхом. Цей випадок викликав велику тривогу серед єврейського населення, серед них почав наростати страх, який посилився наступного дня, коли стало відомо про погром у Смілі, про повалення Григор'євим існуючого режиму та його маніфест («Універсал»), який читався перед селянами. Увечері комітет бідних класів почав проводити обшуки, які готувалися до реквізицій, які вже не мали характеру попередніх обшуків, а стали більш злісними. Обшуки тривали й наступного дня, і загалом відчувалося, що атмосфера щоразу напружувалася. Тим не менш, довіра єврейського населення була достатньо високою, тому життя продовжувалося майже нормально.