Заслуговує на увагу і такий факт. В одній хаті розстріляли батька і сина. Батька потім повісили, і все це робилося на очах у дружини і матері. Мати благала вбити і її, але вони не хотіли, а коли вона закричала, вигнали її з дому. В одній хаті, винісши з хати все, бандити поставили на розстріл всю сім'ю, яка складалася з чотирьох осіб (батько 65 років, мати такого ж віку, син 30 років і донька 28 років), починаючи з дочки, поставили їх на розстріл, як помсту батькам. Син з переляку впав біля сестри, і вони подумали, що він мертвий. Згодом, вийшовши з дому, побачив, як бандити підійшли переконатися, що він мертвий, бо пам’ятали, що стріляли лише в батька, матір та сестру. Третій факт, який заслуговує на увагу, полягає в цьому. Жінка (дружина місцевого рабина) втекла з дітьми з міста. По дорозі її поранили в ногу. Її 14-річний син, побачивши, що в неї тече кров, попросив селян допомогти їй. Один з них зголосився відвезти її в сусіднє село і, підійшовши до неї, пробив її щукою. Її дітей, хлопчика 14 років і немовля п'яти років, він поранив щукою. Таких фактів можна перерахувати багато. Є ще два, які варті того, щоб їх записати. Мати з кількома дітьми, намагаючись сховатися, залишилися в лісі. Почувши стрілянину, мати, побоюючись, що їх розкриють через плач її двомісячної дитини, задушила його власними руками. Старенька мати з донькою та п'ятьма дітьми (старшому дванадцять, а меншому півроку) бігли сховатися. На дорозі всіх вбили. (Дітям трьох років і півтора були розтрощені голови.) Наймолодше немовля, півроку, залишили там. Наступного дня він помер від голоду.
МІСТО СМЕЛА (КИЄВСЬКА ВЛАДА)
Погром 14-15 травня 1919 р. І. Свідчення Мойші Сумського, купця, 52 р.
Я та ще кілька євреїв сховалися на мансарді одного росіянина. Увійшли кілька озброєних людей і запитали, чи немає там євреїв. Тієї миті дитина почала плакати на мансарді, і це видало нас. Почалася страшна сцена. Лунали дикі вигуки: «Сюди, товариші, ось де ховаються євреї-комуністи. Зійди! До стіни!» Нас обшукали, вилучили все, що у нас було. Це було жахливо. Жінки і діти здійняли найстрашніший крик. Нас підтягли розстрілювати, а з нами наш російський захисник. З великими труднощами нам вдалося врятувати наші життя. Вони залишили російського домогосподаря в спокої тільки тому, що він не був власником будинку.
(Підпис)
II. Свідчення Ханни Павлецької, 38 років, купця