25 березня, ярмаркового дня, о 17 годині в місто увійшов кінний загін петлюрівців під командуванням отамана Борисова. Вони відразу ж увірвалися в кілька досить заможних єврейських будинків і почали грабувати. В одному будинку в цей час пролунав телефонний дзвінок. Вони дозволили власнику підійти до телефону, але побили його та звинуватили у передачі секретної інформації по телефону. Потягли його до отамана, дорогою жорстоко знущаючись. Інші привели його дружину та інших осіб, які випадково перебували в будинку в той час. Отаман, однак, зрозумів, наскільки це звинувачення смішне, і відпустив їх.
У загоні був чималий відсоток галичан і поляків. Багато з них були пишно одягнені і мали при собі великі суми грошей. Загалом цей загін стояв у культурному відношенні вище за інші загони, які прибули пізніше. Серед іншого вони сказали, що Янушполь – це єдине місце, де поки що не дозволили влаштувати погром. Особливо добре себе показали, казали, в Ново-Чарторії. «За нами, — сказали вони, — іде багажний потяг і немовля^, і вам краще їх боятися». Наступного дня, 26 березня, січовики відкрили єврейські лавки і дали селянам, які збіглися з навколишніх сіл, дозвіл брати все, що їм заманеться. Один солдат кинув у натовп купюру в п'ятдесят рублів, сказавши при цьому, що взяв це в євреїв не для себе особисто, а для всієї маси бідняків. Увечері того ж дня розпочався обхід заможних будинків. Скрізь, де січовики не знаходили, що взяти, вони жорстоко били всіх, великого й малого, батогами, прикладами і т. д. «Ви думаєте, я хочу ваших грошей», — сказав один.
солдат; «Я хочу знищити ваше єврейське життя». Наступного дня, 27 березня, грабіж посилився, і бандити ходили в супроводі селянських хлопців, які вказували, куди варто заходити.