Додаючи свідоцтво, видане Аннопольським комітетом бідноти, прошу надати грошову допомогу в розмірі 500 рублів на кожну єврейську сім'ю, щоб тим самим хоча б на час полегшити населення, доки в кантоні не буде створено комітет допомоги, і поки комітет бідноти не зможе надати більшої допомоги. Ціни в Аннополі жахливі. Фунт хліба коштує сім-вісім карбованців, а два тижні тому коштував чотири карбованці. Робота всяка завмирає, крамниці закриті, так що й на сім карбованців хліба немає. Тому я, емісар Комітету бідноти, прошу вас надати допомогу фізично і морально розчавленому населенню. Вже п'ять років, тобто від початку війни, Аннополь живе за рахунок військової діяльності, і при кожній зміні влади Аннополь несе на своїх плечах увесь тягар насильства та руйнування. Тому прошу почути голос волаючого в пустелі і послати матеріальної допомоги по 500 рублів на кожну сім'ю. Місцевий комітет бідних візьме на себе обробку грошей і надання допомоги; знайомиться з місцевими умовами. Якщо секція вирішить дати гроші, то прошу передати їх мені особисто, оскільки гроші, що пересилаються через різні установи, довго приходять.
(Підпис)
Додатковий звіт
Населення було зайняте в основному в хлібозаготівлі та лісозаготівлі. Є шкіряні заводи і багато робітників; це було дуже заможне місто. Кошти пропонують спрямувати на облаштування їдальні та лікарні. 150 бідних сімей, переважно ремісників, навіть якби їх можна було обладнати знаряддями виробництва, не мали б ні роботи, ні замовлень. Запитана сума призначена для надання першої допомоги. Лютує тиф; є лікарня, з інвентарем та списком; але запасів немає, тому він не працює.
ВОЛОЧИСЬК (ВОЛИНСЬКА ОБЛАСТЬ)
Волочиському ревкому від нижчепідписаних громадян міста Волочиська:
ПЕТИЦІЯ
Нинішній стан нашого міста й району триває понад шість тижнів — як один довгий кошмар. Це не бомби, які майже щодня і у великій кількості рвуться над нашими головами, і не безперервний вогонь з кулеметів і рушниць лякає нас. Від бомб населення може сховатися в підвалах. Але ось уже три тижні в нашому місті не припиняються насильницькі і свавілля окремих червоних солдатів. Наші сотні показань безрезультатні, бо міліція. безсилі щось зробити проти червоних солдатів. Але тим часом серед білого дня розбивають будинки і під страхом розстрілу розбирають майно людей не багатих (бо багаті покинули місто), а бідних дрібних торговців і головним чином робітників. Збитки вже становлять близько п'яти мільйонів. Були випадки побиття в підвалах, під час обстрілу населення, яке переховувалося. Старих чоловіків і жінок побили. Вночі зламують замки магазинів, а товар, що залишився, виносять. Триває бурхлива антисемітська агітація.