(Підпис) 9 липня 1919 року.
IV. Свідчення лоселя Солодовника Ехіла, 50 років, власника аптеки, письменного.
Коли 17 червня о 12 годині дня загін Попова і Козьякова зайшов у наше місто, один із загонів увійшов до мене в магазин і вимагав здати різні товари, одеколон та інше. До нього приєднався ще один, і хлопчик років 14 із загону. Коли я віддав товар, почали вимагати гроші. Коли я задовольнив їх і це, вони вимагали, щоб я, мій син Іхіл, 30 років,
мій син Гершель, 22 роки, і моя дружина повинні піти з ними в штаб. Незважаючи на всі мої благання і мої пропозиції грошей, нас відвезли до штабу. Почалася сильна злива, і за пропозицією нашого конвою ми повернулися до мого магазину. Потім почався новий тиск і вимоги грошей, і нарешті один з них, показуючи пальцем на мого старшого сина Іхіль-Іделя, заявив: «Я вб'ю того комуніста». Передчуваючи лихо, я крикнув: «Убий мене!», на що отримав відповідь: «Спочатку я вб'ю його, а потім тебе». І я не мав можливості подумати, перш ніж він ударив мого сина голою шаблею по голові.
Погром 29 липня 1919 р. З (газета) «Ком.фон». № 56 від 6 серпня
У неділю, 27 липня, стало відомо, що частина петлюрівської регулярної армії під командуванням Павловського з'єдналася з бандитами Волинца-Казакова і Соколовського і обидва разом наступають на станцію Кристинівка. У понеділок, 28 липня, банда під керівництвом Волинця почала обстріл вокзалу. Впало понад чотириста бомб. Проте завдяки дисциплінованій частині нечисленних радянських сил атаку вдалося зупинити. Загін відступив на десять верст від Кристинівки до станції Севастьянівка, перерізавши залізничну колію Кристинівка-Касатін. Але того ж дня частина банди увірвалася до Умані. У вівторок, 29 липня, банда оточила місто. У місті була невелика група погано озброєних і наспіх мобілізованих місцевих робітників, які намагалися зупинити напад бандитів, але безуспішно. Командування втратило голову і своїми діями посилило паніку серед населення. Група змушена була залишити місто і відступити до Кристинівки, оскільки в місто увірвався тридцятигайдамацький загін під командою Соколовського і Козакова, який відразу ж почав масовий знищення євреїв. Делегація колишньої Ради пішла до отамана Соколовського і попросила його припинити розправу. Соколовський оголосив делегації, що вони оголосили червоний терор проти всіх євреїв і що вони повинні ввести його в дію. До банди приєдналися всілякі покидьки з околиць міста, і почалася найстрашніша вакханалія. Вони ходили від одного єврейського дому до іншого.