До всього, що я вам повідомляю, я хочу додати кілька слів про нашого словецького рабина, який був убитий у домі Ратнера під час погрому. Цей рабин був у прямому сенсі цього слова окрасою і гордістю нашого міста. Його любили і поважали абсолютно всі. Будучи православним, він користувався симпатією всіх вільнодумних людей. Він не сприймав жодного тиску на совість і думку інших. Це була людина широких поглядів, яка дозволяла повну свободу навіть власній родині, а серед православного населення міста його родина була найліберальнішою. Цей чоловік мав величезний вплив не лише серед євреїв; навіть селяни зверталися до нього, щоб розв'язати їхні суперечки. Йому було близько п'ятдесяти років.
ГОЛДБЕРГ.
II. Свідчення Я. М. Меламеда. Відношення селян до нас перед погромом
У той час, коли по всій Україні були погроми, наші селяни ставилися до нас досить доброзичливо. Місто навіть обіцяли захистити від нападів погромників інших сіл. Після окупації більшовиками Овруча та його кантону вони, правда, дещо змінилися, кажучи, що це «єврейський режим», але все одно євреїв не чіпали. Перший антисемітський рух почався в селі Тхорин, де під гаслом «геть комуністичних спекулянтів» не пускали в село єврейських вдів, які приходили туди з горщиками, щоб обміняти їх на шматок хліба чи картоплю. Справа дійшла до того, що в останні два тижні перед погромом там і по дорозі на село Бегун (в чотирьох верстах від Словечно) євреїв били і відбирали останній шматок хліба і останню картоплю, яку вони везли додому.
своїм нещасним дітям. Райвиконком не вжив жодних заходів для припинення цих неправосудних дій.