вбивство. Незважаючи на це, євреї вирішили заночувати всі в одному місці, на другому поверсі будинку якогось Ратнера. До третьої години було фактично мирно. Здавалося, що мир знову встановився. Поштмейстер з деякими селянами вартував у місті і розігнав частину хуліганів. Лише після третьої почалася та різанина, яка назавжди залишиться в пам'яті тих, хто ночував тут. До міста знову підійшли озброєні сокирами та рушницями бандити на чолі зі своїм отаманом Косенком і одразу ж увірвалися в будинок Ратнерів, де були майже всі євреї. Вони відразу вбили п'ятьох людей, важко поранивши рабина. Решта втекла. Ті, хто ночував у садах, почувши плач і голосіння тих, що бігли містом, також почали в паніці бігати по вулицях, і там їх зустрів град куль, який убив і поранив багатьох (25). Так тривало до 5 ранку. Вбивці знову розбіглися, мабуть, за кулями, але добрі селяни сказали, що скоро повернуться, щоб усе покінчити. Тим часом євреї почали рятувати тяжкопоранених. Особливо взялися рятувати рабина, бо він був дуже важко поранений у груди. Але в цей момент знову почулися постріли. Вбивці повернулися. Більшість євреїв, побачивши це, втекли до Овруча. З пораненими залишилося близько тридцяти-сорока чоловік, крім тих, що ховалися по городах, боячись летіти до Овруча, через провокаційні чутки про те, що більшовики покинули Овруч. По дорозі до госпіталю бандити ударом багнета добили рабина, те саме робили з іншими пораненими, кого тільки зустріли, включно з жінками та дітьми. Розбійники зустріли одну жінку (Кіпніс) і підняли її чотирирічну дитину в повітря на вістрі багнета і простромили його наскрізь. Нещасна мати втекла.
Наслідком цього жаху стало 62 загиблих, близько 45 поранених і багато тих, хто зник безвісти. Серед загиблих були рабин і якийсь київський студент Найдіч. Я хотів би тут коротко охарактеризувати цих двох осіб. Наш рабин, реб Борух, вважався окрасою єврейської ортодоксії в усьому кантоні Овруч; окрім свого релігійного навчання, він був дуже освіченим у світських відносинах. Усі поважали його не лише як релігійного пастиря, але й як розумну людину світу, і все єврейське суспільство працювало з ним у співпраці. Найдич був студентом Комерційного інституту, який проводив канікули в Словечно і співробітничав, як освічений юнак с.
світу, значною мірою в розвитку і поширенні просвіти серед молоді Словечно. Благородством душі, чистою моральністю, чемністю з людьми він був прикладом для всіх. Ці дві жертви назавжди залишаться в пам’яті всіх словенчан і ще довго будуть лити сльози над їх знищенням. Свідок цих жахів,
III. Свідчення Ганни Аврум-Берівни Гозманн, 45 років