Радянська влада в нашій окрузі (волості), 9 травня Коли влада Брацлавського кантону пішла своїми військовими силами на придушення повстання в сусідньому Гайсинському кантоні, повстанці Брацлавського кантону взяли Брацлав і вчинили різанину. Після Брацлава впав і Тульчин. Будучи відрізаним від усіх центрів і не маючи жодних сил, на які можна було б покластися, оскільки Червона армія з колишніх петлюрівців і гетьманців був сформований кінний загін, і, дізнавшись, що в усьому повіті вже готується повстання, військовий комісар Колесніков разом з членами ревкому в ніч на 8 травня вирішили евакуюватися з міста і вирушили в напрямку Ладижина, щоб з’єднатися з військами Брацлавського кантону, які, як повідомлялося, були під Гайсином. Коли вони відходили, червоноармійський кавалерійський загін відмовився йти разом і розпався. Пройшовши кілька верст у названому напрямку, військові частини Тростянця чомусь вирішили повернути назад (на цьому особливо наполягав Мариневич), і, незважаючи на протести деяких їхніх сподвижників, це було зроблено. Коли вони повернулися й побачили, що повстанці вже під рукою, комісар Колесніков викликав надзвичайним викликом зі станції Вопрянка паровоз із шістьма вагонами, щоб залишити місце.
До 11 ранку всі члени ревкому кудись зникли. Військовий і політичний комісари також зникли, не дочекавшись прибуття поїзда. О 12 годині дня до комісаріату вбіг помічник окружного комісара Мариневич і наполягав на тому, щоб йому виплатили зарплату. Отримавши гроші, він вибіг з криком: «Все гаразд, рятуйтеся» і рушив на вокзал. Вибігши на вулицю, ми були приголомшені звуком сигнальних дзвонів навколишніх церков, і ми побачили наближення озброєних повстанців. Залишившись без уряду і без командування, червоні солдати також бігли різними шляхами на станцію, де під вогнем повстанців, що поспішали, півсотні червоних солдатів і троє сподвижників ревкому сіли в автомобіль і виїхали на Вопрянку. По дорозі, не доходячи до станції Кирнасівка, нас обстріляли в двох місцях, поранили трьох наших товаришів. На станції Вопрянка ми застали військових і політичних комісарів Колеснікова й Орлова і за їхньою вказівкою всі вирушили до Вінниці.
Різанина і погром. Зі звіту двох очевидців масового вбивства, які поїхали до Києва як представники понад 900 вдів і сиріт: колишнього лейтенанта Сандіра і товариша Богданського.
Після відходу ешелону з червоними воїнами в місті розігрується звичайна сцена погрому. Під оглушливий шум сигнальних дзвонів загони селян і повстанців зі зброєю в всякі набігали з усіх боків, змушуючи повітря дзвонити криками «Вбивайте євреїв, знищуйте с