Кантон, 13 листопада 1858 р. —... Коли я востаннє писав тобі, я провів кілька днів у Гонконзі з містером Дентом, який очолює одну з найбільших тут фірм. Він надзвичайно гостинний, чудовий хлопець, із доброю головою та таким же добрим серцем, і хоча два чи три з цих днів минуло на те, щоб позбутися від дуже легкого нападу лихоманки, я провів дуже приємний час і був ще кращим для невеликої відпустки. Мені, звичайно, дуже пощастило уникнути будь-яких серйозних нападів лихоманки, і хоча я двічі страждав від періодичної лихоманки, обидва випадки були справді дуже легкими, і тепер, коли настала холодна погода, я більше не отримаю цього. Зараз досить поганий час для лихоманки; збирається другий урожай рису, і рисові поля, які з березня по грудень являють собою не що інше, як численні глибокі болота, весь цей час вкриті водою для вирощування рису, стають відкритими для повітря, коли рис зрізають, і, як вважається, виробляють більше чи менше малярії; тому наші випадки лихоманки просто зараз неухильно зростають, хоча жоден із випадків не є серйозним. Ми тут побудували театр і маємо дуже стерпні вистави. Це справді задоволення, щоб отримати щось на шляху невеликої розваги. Наше житло, яке було перетворено на літні житла, тепер доведеться знову пристосувати до житла на зиму, адже це нелегке завдання; оскільки ми ніколи не думали, що проведемо тут другу зиму, ми були досить необачні у тому, як ми ставилися до своїх будинків. Однак холод тут справді дуже помірний, і лише коли сидіти спокійно писати, це відчуває будь-яку незручність... — Твій ніжний син, Фредк.
До свого брата
Кантон, 27 листопада 1858 р.