MediaArhiv

Частина 12

сторінка 220/323

Гонконг, 25 квітня 1860 р. —... Наші війська зараз швидко збираються, як французи, так і ми, і до середини травня ми маємо вирушити. Брюс, однак, намагається, мовляв, залагодити розрив і надіслав, як повідомляється, ще один ультиматум у більш м’якій формі. Якщо це правда, то дуже шкода; це не може запобігти бойовим діям і лише буде неправильно витлумачено китайцями як страх.... Сер Хоуп Грант, який відправився в Шанхай наприкінці минулого місяця, повертається завтра; наші війська тим часом займуть Чу-сан, про що він повідомить нам подробиці. Наш генерал здається надзвичайно доброю людиною, тихим, добродушним, рішучим і ґрунтовним джентльменом; Я впевнений, що всі з ним добре порозуміються, хоча досвід застерігає мене від компрометації надто передчасною думкою. Наш начальник штабу. Полковник Гейторн з Королівського полку — першокласний офіцер і такий же хороший хлопець, і, оскільки те саме можна сказати про полковника Маккензі, 92-го горянського полку та заступника генерал-квартирмейстера, ви побачите, що мій зв’язок зі штабом обіцяє бути приємним. Сикхська кіннота, близько 200 з якої вже прибула, здається дуже багатообіцяючою армією і, я думаю, послужить нам добру службу. Вони є a

[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]

прекрасний, дикий на вигляд комплект, темний, з добре помітними, помітними рисами, які чудово відтінюються широким червоним тюрбаном. Вони виглядають так, наче можуть битися, і я вірю, що вони можуть; вони, в усякому разі, мають репутацію першокласних вершників і фехтувальників. Батарея гармат Армстронга прибула і викликає великий інтерес. Мене не дуже хвилює далека дистанція; час від часу це може бути корисним, але я думаю, що це ніколи не сильно вплине на результат дії — снаряд є грізною частиною та точністю вогню, і я очікую від них великих речей.... Я надто багато думаю про дім, і іноді відчуваю, ніби я міг у розпачі розірвати кайдани, що зв'язують мене тут, і кинутися геть. Однак це не може тривати вічно, тому, ще раз побажавши нашої швидкої зустрічі, я ще раз прощаюся. — Завжди твій ніжний син,

Фредк. Стівенсон.

До свого брата

Гонконг, 22 травня 1860 р.