Мартос (згодом президент Ради міністрів), представник лівого крила українського національного руху, звернувся з трибуни до єврейських депутатів із наступним змістом: «Вчора один із ваших людей у раді робітничих делегатів виступив за загальний страйк. Не грайте в подвійну гру. Скажіть відкрито, що хочете. Стримуйте свій народ від таких кроків. Ми відчуваємо, що скоро ми не зможемо приборкати гнів і ненависть наших люди». Націоналістична агітація також була використана, щоб утримати війська в Україні разом через антиєврейські почуття, які були спільними для всіх.
Почався загальний страйк. Невеликі збройні загони робітників виступали проти Центральної Ради, але не були підтримані широкими масами. Страйк провалився. Тим часом на Київ напали війська більшовицької Червоної гвардії, яким вдалося заволодіти містом. Центральна Рада перенесла свої засідання з Києва до Житомира. Єврейські депутати залишилися в Києві. Найбільш запекло проти більшовиків виступили єврейські соціалістичні партії та їхні представники. У боротьбі єврейських соціалістичних партій проти більшовиків знаходить свій вияв нахил єврейських трудових мас. Вони підкреслюють не тільки своє негативне ставлення до Жовтневої революції, але соціалістичні партії виступають також за незалежність України і заявляють, що Радянська влада не може розглядатися як виразник настрою українських мас, будучи, навпаки, чужою силою, яка прийшла ззовні, щоб завоювати Україну.
Центральна Рада в Житомирі слідувала за нац.
алістичний і реакційний курс. Було прийнято новий закон, який позбавляв права українського громадянства представників іноземних елементів, росіян і євреїв. Тоді ж у Житомирі поширювалася легенда про те, що євреї в Києві стріляли в спину відступаючим українським військам. Відхід українських військ відбувся в найбільшому поспіху. Одна військова поразка слідувала за іншою. Армії почали розпадатися. Щоб утримати їх разом, вони використовували агітацію проти москалів і особливо проти євреїв. І саме з цією метою агенти Ради поширили легенду.