Струк — двадцятитрирічний селянин із села Грині біля Горностайполя; Соколовський походить із села Горбулево, що в дев'ятнадцяти верстах від Радомишля, і є сином сільського дяка. Зелений живе в Трипіллі, син місцевого столяра, на війні отримав звання капрала. Мордилєв родом із села Забілячі, що неподалік Брусилова. Соколовський раніше був нижчим чиновником Липовецького аграрного управління. Волинець народився в селі Карлівка поблизу Гайсина. Селянин 23 років, колишній писар лісництва. Яценко народився в селі Кершань, за три версти від Таращі. Йому близько 24 років, відвідував двокласну школу в Таращі, у березні став петлюрівцем і почав свою діяльність з цькування євреїв. «Всі євреї комуністи, вони опоганюють наші церкви і перетворюють їх на стайні».
Керівні батки часто переходять з одного уряду в інший. Це стосується, наприклад, Григор’єва, який напоїв велику частину України єврейською кров’ю. За гетьмана він обіймав відповідальну посаду в господарському відділі управи і тісно контактував із селом (корінний українець з м. Александрія в Уряді Херсона). Ходячи від села до села, він організовував групи повстанців, на чолі яких піднімав прапор Петлюри. Прагнення зробити кар'єру, прагнення бути помітнішим, розуміння настроїв тогочасних селян, які намагалися виступити проти німецького панування і прагнули радикальної влади крайніх лівих сил, спонукали його стати на бік радянської влади. Григор'єв став на чолі сильних об'єднань халявників і бурхливим походом завоював увесь південь, включаючи Одесу. Але його не влаштовувало бути керівником радянської армії. Він дивився на позицію самостійного правителя Південної Русі і мріяв про власну диктатуру. Він систематично заохочував у своїх військах неприборканість, робив усе, щоб догодити їхнім інстинктам і бажанням і дав їм зрозуміти, що вони можуть робити все, що їм заманеться, поки вони господарі Одеси. Показово, що до тих пір, поки він не порвав з Радянською владою і не відмовився підкоритися даному йому військовому наказу відправитися на Румунський фронт, Григор'єв утримувався від усіх національних цькування. В Одесі його банди грабували населення під приводом боротьби з буржуазією, але серйозних ексцесів і погромів не було. Після того, як радянська влада оголосила Григор'єва поза законом, він застосував давно перевірений в Україні спосіб згуртувати свої об'єднані банди. Він ототожнював радянську владу з іудаїзмом і проповідував його знищення.
Григор’єв видав свій маніфест сумної пам’яті «Універсал» (звернений до всього народу), який мав дуже сумне значення для укр.