[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
безрезультатно. Ніхто не прийшов їм на допомогу. Усі гроші та цінності, які бандити отримували як викуп, вони клали собі в кишені і все одно продовжували, вбиваючи чоловіків, зневажаючи жінок, а потім убиваючи їх по-звірячому або викидаючи з п’ятого та шостого поверхів на вулицю. Багатьох скинули в Дніпро і там знайшли смерть. Кількість загиблих називається від 500 до 600, матеріальні збитки обчислюються сотнями мільйонів доларів.
Коли погром досяг найвищої точки, чорносотенські органи «Вечірні вогні» та «Киевлянин» опублікували провокаційні і, як виявилося пізніше, завідомо неправдиві заяви про те, що євреї стріляли у війська, коли ті відступали перед більшовиками. У «Вечірніх вогнях» наводилися дані про час стрілянини, будинок, з якого це було зроблено, а іноді й особу, яка це робила. Розслідування, проведене «Лігою по боротьбі з антисемітизмом» за активної співпраці міського голови Рябцова, магістратів Бутенка і Загорського, первосвященика Греко-Католицької Церкви К. М. Агаєва, жінки-лікаря Потканова, міського комісара Занубіна та представників різних громадських, торговельних і соціалістичних організацій, показало, що жоден із стверджуваних фактів, викладених у документи були правдиві. У багатьох випадках таких цифр, як ті, що згадуються у «Вечірніх вогні», не було.
Військова цензура скасувала статті, які були внесені до вищеназваної газети з метою роздмухування погромницьких настроїв, а також викреслила повідомлення інших газет про участь війська в погромі та жахи, які відбулися.
скоєний. Зайве говорити, що жодних судових дій проти підбурювачів не було вжито, коли виявилася неправдивість їхніх доповідей.
Жахи київського погрому, цинічно чітке й певне пояснення причин цього, а також інших погромів, вчинених добровольчими загонами, з найстрашнішою точністю й чіткістю показано в статті Шульгіна «Катування страху».
КАТУВАННЯ СТРАХОМ