У хаті Зазуля (стор. 16) вбили доньку, довго катуючи її. Хлопець у будинку отримав кілька поранень і прикинувся мертвим. Мати пропонувала вбивцям гроші, але вони відповіли: «Ми прийшли тільки за вашим життям». За словами свідка Глусманна (т. II, с. 17), у суботу 15 лютого він був на вулиці, але правоохоронці порадили йому йти додому. Прийшовши додому, він виявив у своєму житлі 16 сусідів. З вікна вони побачили озброєний з голови до ніг загін гайдамаків, який у повному порядку наближався до хати. Він намагався вмовити дружину і дочок сховатися, побоюючись за їх честь. Але вони відмовилися ховатися без нього. Гайдамаки вигнали їх усіх у двір, а потім один підійшов до воріт і крикнув тим, хто там залишився: «Ідіть сюди, тут багато євреїв».
ПРОСКУРОВ:
Незабаром макс оточив їх усіх. Ґлусманн опинився біля дверей, що ведуть до підвалу, а його сім’я – поруч. Він отримав два удари багнетом і впав у льох; це його врятувало. Його дружину, яка стояла вище, вбили. Він також зауважив, що молодий поранений чоловік просив, щоб його застрелили. Гайдамака двічі вистрілив у нього. Тоді другий йому каже: "Чого ти стріляєш? Чи не казав отаман їх рубати, а не стріляти?" Другий відповів: «Знаю, але що робити, він сам мене питає».
Розправа тривала з другої до п'ятої години дня. Ймовірно, це тривало б до пізньої ночі, але комісар Таранович, який не був посвячений у всі плани Семосенка і Ківерчука, жахнувся від кривавого карнавалу, що розігрався в місті. Він прилетів до Семосенка і почав настійно просити його припинити розправу, але той не звернув на його слова уваги. Таранович пішов на телеграф і по прямому дроту повідомив голові уряду Каменцю про те, що відбувається в Проскурові. Звідти він дізнався, що на місці знаходиться комендант фронту Коновалов, якому Таранович, також по прямому проводу, подзвонив і повідомив про те, що відбувається. Коновалов негайно телеграфував Семосенку наказ негайно припинити розправу. Таранович довів цей наказ Семосенку, який тоді сказав: «Добре, на сьогодні досить вбивати». Сигналом горна сповістили гайдамаків про припинення своєї діяльності. Потім гайдамаки зібралися на попередньо домовленому місці і звідти звичайним маршем з піснями вирушили до місця свого бівуаку на ст. Факти про те, що робив комісар Таранович, були повідомлені свідком Верхолою (с. 44-65), а також встановлені у слідстві, проведеному більшовицьким режимом щодо діянь Тарановича. Я особисто бачив матеріали цього розслідування.