XII. Свідчення Гуревич про вбивство чоловіка і двох синів
Це сталося 17 травня о 4 ранку. З криком і пострілами у двір вбігла банда і почала стукати в двері. Мій чоловік відкрив їм. Вони вбили його на місці. Потім убили мого другого сина Самуїла. Потім спустилися в льох, де був мій старший син Сруль. Ми почали його благати, а мій хлопець років 15 взявся за дуло рушниці, благав солдата не стріляти. Він пішов геть. Потім він повернувся, мабуть, під впливом чиєїсь вказівки.
ЧЕРКАСИ:
і вбив його, кричачи: «Ти комуніст, ти хочеш комуни». Потім пограбували будинок.
БУЗЯ ГУРЕВИЧ.
XIII. Свідчення М. Української
Весь час перебування григор'євців у Смілі на станції перебувала Маруся Українська, зовні дуже схожа на росіянку. У п'ятницю, 16 травня, п'ятеро бандитів затримали якогось Тиверовського, родича Української, і відвезли на станцію. Через деякий час на станцію примчала й «Українська». Там вона весь час видавала себе за росіянку, і завдяки цьому встигла побачити багато цікавого. Всі солдати до останнього були п'яні, і Українська не знала, до кого звернутися. Один із залізничників порадив їй звернутися до матроса, який був. командував якимось загоном (цей матрос потім на третій версті розстріляв сорок чоловік). Його звали командир Мозжухін, і він запитав Українську, чого вона хоче. Вона відповіла, що серед полонених у машині був її сусід і вона питала від його імені. "Просячи коштовність. Що доброго вони зробили тобі?" Українська почала благати і говорити, що її сусід гарна людина, що він ні в чому не причетний і т. д., благати, щоб його звільнили. «Так, я можу — я можу стріляти і я можу помилувати. Ви знаєте, що я страшенно ненавиджу євреїв, але я виконаю ваше прохання; іди вибери свого єврея". У цей час на станції був великий крик, сміх, галас і гомін. Це означало, що завезли награбоване і банда їх ділить. Серед банди Українська впізнала хлопців і дівчат з гімназії Черкас, офіцерів і людей соціального становища. Весь цей збір танцював під звуки грамофона. Крики, гам, найнестримніші веселощі.
Черкащанка М.Українська випадково опинилася на станції Сміла і поділилася з нами своїми враженнями від побаченого.
XIV. Свідчення одного з учасників бою на лівому фланзі