УМАНЬ:
вдома, або групами за містом. Цілий день у місті та передмістях лунали звуки поодиноких пострілів і залпів, що вбивали євреїв, лунали церковні дзвони. На третій день різанини під керівництвом православного духовенства міста відбулася процесія з хоругвами, в якій віруючі проходили повз тіл щойно розстріляних або вбитих мечем євреїв. Погром і розправа тривали весь день. і від ста до ста п'ятдесяти євреїв було вбито. У цей час формувався повстанський уряд із військовим штабом і штабом, було видано низку прокламацій і звернень до населення. У другій прокламації знову говорилося, що «єврейська влада повалена». Увечері погром і різанина стихли; тіла закатованих жертв залишилися лежати там, де їх наздогнала смерть. Усі єврейські жителі, які могли це зробити, ховалися і ночували в льохах, горищах, коморах і ямах, або в християнських оселях, куди дозволив їх господар. Вранці 14 травня знову почалися погроми та різанина, система грабежів і розстрілів продовжувала практикуватися, як і в попередні дні. У цей день було вбито ще близько 150 осіб. Увечері того ж дня різанина припинилася і більше не відновлювалася під час перебування повстанців у місті. (Додаток 7.) Погроми також припинилися як масовий прояв, але численні окремі випадки мародерства тривали протягом усього часу їх перебування. На третій і четвертий дні отаман повстанців Клименко дав дозвіл євреям поховати загиблих. Водночас за його наказом повстанці почали зганяти євреїв збирати трупи вбитих по хатах і на вулицях. Тіла кинули на вози і відвезли на єврейський цвинтар, де поховали у трьох великих спільних ямах. Євреям не дозволялося копати індивідуальні могили; їм наказали швидко скласти їх у загальні рови. Коли загнані євреї, серед яких було багато батьків, матерів, дружин, братів, сестер і дітей загиблих, копали могили, плакали, повстанці сміялися з них і всіляко з них знущалися, глузували з них, не давали жінкам плакати, погрожували зброєю. Групи повстанців, проходячи повз цвинтар і побачивши поховання, починали співати веселих пісень. Однак деякі християни, особливо жінки, плакали, побачивши величезну купу трупів. Загальна кількість вбитих євреїв становила приблизно 300-400 осіб, серед яких чоловіки від 18 до 95 років, жінки та діти до 18 років.