довгий час пролежав у гострій агонії. Це привернуло увагу дітей-християн з околиць, які зібрали і почали забити його камінням до смерті. — Недалеко звідти бандити також застрелили якогось єврея, який упав мертвим. Його все-таки підняли і прив'язали тіло до огорожі шнурами, а потім довго розважалися стріляниною по цій людській мішені. — Тіла багатьох убитих євреїв навіть досі не виявлені, оскільки багатьох бандити закопали в місцях розстрілів — за містом, у ярах, полях, ямах тощо. Через тиждень після погрому було знайдено двадцять вісім тіл, недостатньо похованих десь неподалік від Умані; вони залягли біля дороги, і на них почали нападати собаки. Частина буржуазії, побоюючись зарази, поставила там охорону, яка палицями відганяла собак від єврейських трупів. (Додаток 12.) Розправу було припинено ближче до вечора 14 травня, а наступного дня повстанська газета надрукувала звернення до населення, в яких говорилося про неприпустимість вчинення погромів, про те, що це ганьба для справи волі тощо. Друкувалися також прокламації Кирило-Мефодіївського братства, а також накази Клименка з погрозами розстрілу. підбурювали до подальших погромів. Агітація проти погромів і їх підбурювача, в якому повстанська газета ідентифікувала якогось місцевого священика (Нікольського) і місцевих царських чиновників, велася нею дуже ревно. Та ж газета прагнула показати, що винуватцями погрому були лише міщани міста, мешканці передмістя Лисої Гори та негідники міста, а не повсталі селяни. (Додаток 13.)
Із закінченням різанини та масового грабежу становище єврейського населення лише відносно покращилося. Переслідування та переслідування їх у багатьох відношеннях не припинялися весь час перебування повстанців на місцях. Найбільш гнітючим переслідуванням була відмова селян і міських купців продавати будь-що, а особливо продукти харчування. Хліб відразу подорожчав з трьох карбованців до дванадцяти-п'ятнадцяти карбованців за фунт. Повсталі селяни сказали, що заморять євреїв голодом. Жителі передмістя та буржуа, що жили поблизу міста, постійно переконували селян не продавати нічого євреям; вони самі скуповували селянські продукти за безцінь і продавали їх за спекотними цінами. Вони також поширювали чутки про те, що євреї отруїли криниці тощо, через що селяни боялися ходити на ринок і нести туди свої продукти. Злоба проти євреїв виявилася таким чином, що хліб, який вони час від часу купували у добрих селян, у них відбирали, а їх при цьому били й арештовували. Таких випадків зафіксовано дуже багато. Були випадки, коли християнкам, схожим на євреїв, люди відмовлялися продавати на базарах хліб.