У той же час він виступив проти японських шпигунів, які, за його словами, отримували інформацію про кожен військовий рух, що відбувався в Маньчжурії. Я вважаю, що це сталося через присутність на оглядині ряду японців, які, здавалося, були надто поглинені перерахуванням сил і оглядом погонів солдатів, щоб звертати увагу на обурені погляди, які кидали на них росіяни. Можливо, в результаті цього інциденту всі японські робітники, зайняті в новому військово-морському доку, були звільнені 16 жовтня.
Приблизно в цей час (19 жовтня) Новий Край лаяв Америку за наполягання на тому, щоб Мукден був відкритий для міжнародної торгівлі; а 19 жовтня я бачив Алексєєва в його домі і, між іншим, запитав його про цю мукденську справу. Але він відповів легковажно, зауваживши:
«Ми легко розв’яжемо це питання, не порушуючи нашої старої дружби з Америкою. Міжнародна торгівля повинна мати свій шлях».
Коли я розповів йому, що японські та англійські газети пишуть про Йонгампхо, він сказав: «Усі ці історії вигадані з метою викликати сенсацію. У Йонгампхо немає ні форту, ні гармат, ні жодного російського багнета».
Він розповів про неприємності, які мав з бандитами в Маньчжурії. «За межами залізничної зони, — сказав він, — і особливо на сході Маньчжурії між Харбіном і Владивостоком, у нас постійно виникають проблеми з ними. Маньчжурія — країна, охоплена грабіжниками. Я часто отримую петиції від китайців, які благають мене залишити свої війська в країні, і я повинен отримати ще багато таких петицій, якби людей не тероризували мандарини».
У листопаді було затишшя, але в грудні хмари почали згущуватися, і повітря наповнилося чутками про війну. 20 грудня ми чули про збірку військових транспортів у Хіросімі. Через кілька днів ми дізналися, що 2000 добірних новобранців пройшли через Дарданелли в Казані.
Подібно до більшості інших російських газет у Європі та Сибіру, «Новий край» у цей час почав дуже хвилюватися щодо майбутнього Білої раси через Жовту небезпеку, і дійшов висновку, що необхідно протиставити панєвропейський союз паназійському союзу, який формує Японія. На короткий час я був вражений цим криком, бо я вважав, що росіяни мали інстинктивний страх знову потрапити під п’яту Жовтого завойовника, який топтав їх століттями; але зрештою я дійшов висновку, що всі їхні страхи перед Жовтими расами, які заполонять Європу, були змодельовані.
Англійське видання «Нового краю» мало вийти 1 січня, але на запитання про це Олексієв, у якого в цей час починали здавати нерви під напругою переговорів з Японією, драматично вигукнув: «Як ви можете очікувати, що я буду думати про газету в такий час, коли хмари стають все чорнішими?»