Я виявив, що козацька старшина теж змінилася, але по-іншому. Усі вони стали дуже старанними й особливо захоплювалися нітрогліцерином і підривом залізничних потягів і мостів. У них навіть були вечірні школи, в яких лекції з цієї захоплюючої справи читав хворий на вигляд молодий офіцер в окулярах, присланий до нас з Генштабу. Я відвідував деякі з цих уроків, тому що мені було дуже цікаво спостерігати, як цей блідолиций професор показує студентам, які сиділи навколо нього, як руйнувати залізничне майно та скидати з рейок двигуни. Це було як на зборах анархістів. Метою всієї справи було мені звичайно зрозуміло. Ми збиралися відправити експедиції, щоб зруйнувати залізницю,
Тим часом до табору надійшла велика кількість нітрогліцерину, який зберігався в порожньому будинку поруч з тим, який я займав. Біля дверей цього дому був поставлений вартовий, і одним із обов’язків тогочасного офіцера було підійти до цього вартового першим ділом уранці й змусити його повторити довгу низку застережень, як дитина повторює десять заповідей. Він не повинен був дозволяти нікому входити в хатину зі світлом, у чоботях тощо; але, незважаючи на всю цю турботу, я наполовину очікував, судячи з того, що мені було відомо про «необережного козака» (як його називає Пушкін), одного погожого ранку, завдяки вибуху цілого журналу, швидко мандрувати вгору.
Почувши наступного дня після мого прибуття в табір, що група з двохсот чоловік під командуванням полковника Плаутіна наступного дня збирається переправитися через річку Ляо, я вирішив супроводжувати її, оскільки моєму другу полковнику Пестічу було б досить важко схопити мене, якщо б я був десь у тилу японської армії. Єдиним іншим іноземцем, який приєднався до цієї партії, був поручик Фердинанд Буртін, молодий французький офіцер з Алжиру, який деякий час перед тим приєднався до загону Міщенка добровольцем у званні «сотника» або сотника.
Інструкції полковника Плаутіна полягали в тому, щоб перетнути річку Ляо, яка є кордоном Китаю, продовжити на південь аж до Давані, перевірити, чи є в цьому районі якісь хунгузи, чи японці створюють там якісь склади, а потім пройти на захід аж до залізниці Купанцзе-Цинмінтунь і з’ясувати, чи ця лінія перевозить якусь контрабанду для японців.