Навіть судна імперії
Чи я захопив, чи я пограбував,
Але ці судна імперії
Не понеси, царю, свого герба.
Цар, спантеличений, запитує себе вголос, що йому робити з цим чоловіком, і один з боярин висловлює рішучу думку, що повішення або навіть відсікання голови було б для нього занадто добре, після чого Єрмак Тимофійович виймає свій вірний меч і одним ударом відсікає тому боярину голову.
На підніжку голова скочила, Покотилась просторою світлицею. До дверей бігли всі бояри, Перекидаючись один на одного. Єрмак побоювався, що образив, Можливо, поспішив.
Але, хоч у пісні про це не сказано, нам залишається зробити висновок, що цей маленький спалах гніву підкорив серце царя і призвів до того, що Єрмаку довірили завоювання Сибіру. Власне кажучи, Єрмак не бачив царя, поки вже не завоював Сибір; але якщо є щось більше, що відрізняє балади козаків, то це їхня піднесена неточність.
Не загальновідомо, до речі, що Єрмак Тимофійович вшановується грецькою церквою, яка раз на рік урочисто молиться за упокій душі конкістадора. Власне, козаки вважають його майже святим, ставлячись у цьому відношенні до свого героя з більшою пошаною, ніж іспанці до Кортеса чи Пісарро, аніж англійці до Ґіва чи Воррена Гастінгса.
В одній із їхніх пісень, де солдат лежить мертвий, а вороний кінь нахиляється над ним, усі козаки після кожного другого рядка об’єднуються в дикий варварський спів «Ах! Мой Божинька! Ах! Інша улюблена тема – козацька молодь, яка томиться в мусульманській тюрмі.
Постійно згадуються великі ріки, уздовж яких проживає більшість козаків. Насправді донські козаки ставляться до Дону так само, як ранні римляни вважали Батька Тибра; це майже божество. Вони називати її Дон Іванович (Дон, Іванів син, бо у козаків є традиція, що Дон є породженням озера Іван), подібно до того, як японські селяни називають свою знамениту гору Фудзі Сан (пан Фудзі), і взагалі називають її «тихим Доном Івановичем», мабуть, протиставляючи її неспокійним народам, які бродять по її берегах.
Творці козацьких балад часто згадують у своїх піснях красивих дівчат, суттєво відрізняючись у цьому відношенні від японських авторів балад, яким одразу спадає на думку посилатися на теорему бінома.
У козацькій пісні великий акцент робиться на вільному житті, незалежності, зневазі до смерті.
Проте це не схоже на вияв якоїсь надзвичайної пошани до царя чи принаймні до його представників, декотрі з яких козаки обезголовлюють і кидають на «тихий Дон Іванович», адресуючи їм образливі зауваження, поки вони пливуть за течією. Жодного царя не шанували козаки так, як Стеньку Разіна, який роками кидав виклик Петербургу і спустошив всю країну між Волгою і Доном.