Козак ніколи не втомлюється говорити про відзнаки та міркувати про орден, який він сам отримає, коли закінчиться війна; і коли він отримує замовлення, то, здається, носить його безперервно день і ніч.
До козаків і російських солдатів їхні офіцери загалом ставляться набагато м’якше, ніж до японських солдатів. Коли я був у Японії, там була регулярна епідемія самогубств серед солдатів, результат жорстокого поводження з боку офіцерів, які, однак, не були жорстокими, а лише надмірно завзято й надмірно прагнули точно наслідувати німецьку систему. Під час мого перебування з росіянами я ніколи не бачив, щоб когось зловживали, за винятком двох випадків. В одному випадку всі санітари в будинку офіцерів напилися, за що один з них — найгірший.
— відправили на гауптвахту. Однак, оскільки було надзвичайно холодно, черговий Есаул Чеславський наказав звільнити в’язня за три-чотири години. У другому випадку козак, який входив до складу експедиції, яку я супроводжував, сп’янів алкоголем, який він придбав у китайській хаті, і для цього його змусили злізти з коня та пройти деяку відстань пішки.
Наприкінці 1904 року вся армія Міщенка, яка тепер складалася з 7500 вершників, включаючи козаків, драгунів, кінну піхоту, кінну артилерію та кавказьких добровольців, раптово рушила зі своїх квартир у Мудзетуні до Сухудяпу на річці Гун, приблизно за десяток миль на південний захід від цього міста, з метою, як виявилося пізніше, здійснюючи рейди на південь протягом зими та перерізаючи японську лінію комунікацій.
У цей час моє становище було досить важким. Чи то через те, що ці рейди розглядалися, і Генеральний штаб не бажав, щоб я брав у них участь, чи через те, що деякі інші кореспонденти неодноразово скаржилися на те, що мені дозволили мати кінних санітарів і взагалі пересуватися, де мені заманеться, тоді як їм тепер було заборонено залишати Мукден, полковник Пестіч, цензор, неодноразово намагався відірвати мене від козаків.
Одного разу я приїхав у Мукден і побачив, що дехто з моїх товаришів по пресі дуже розгніваний через те, що цензор пообіцяв їм не покидати міста. Вони запитали його, чи ця обіцянка також повинна бути вимагана від мене, після чого він сказав «так» і дав їм зрозуміти
1