Надворі панувала ідеальна тиша. Крики китайських торговців — різноманітні, тужливі, наполегливі й таємничі, як крики невідомих тварин у тропічних лісах — тепер зовсім стихли. Природа замовкла в жаху. Пророчим оком дивилася земля, безмовна, на трагедію. Вона вже прийняла в своє лоно двадцять сім тисяч руських мертвих! Вона пережила найбільшу поразку в історії Росії. Вона бачила найкривавішу бійку, яку коли-небудь били люди. І тепер вона передчувала відступ.
Зараз одна година. слухай! раптом на південному сході доноситься важкий звук рушничної стрілянини. Ми всі схоплюємось і мовчки дивимося один на одного.
Останні десять днів ми вдень і вночі слухали стрілянину, але ніколи не чули нічого такого зловісного, такого грізного, такого близько, як це. Неймовірного відтінку надавав домінуючий, меланхолійний гуркіт єдиної великої гармати, який лунав через рівні проміжки часу з дивовижною чіткістю, а за ним негайно послідувала майже така ж гучна луна. немає
Дивно, що наші обличчя зблідли від забобонного благоговіння, коли ми почули цю похоронну записку, бо це був передсмертний дзвін про втрату Мукдена, про загибель російської імперії в Маньчжурії, про задушення в її колисці великої євразійської держави, чиї руки цілком могли б простягнутися до Бендер-Аббаса та мису Корморін.
Ні, хто знає, що це був дзвін самої Російської імперії?
Коли пролунав цей гармат, Нодзу перетнув річку Хун, і давнє місце маньчжурів було назавжди втрачено для Росії. Курокі перетнув далі на схід і просувався форсованим маршем, щоб з’єднатися з Ногі через лінію відступу Куропаткіна. Мукден був оточений арміями мікадо.