Під час трапези лікар, чия медична робота серед китайської бідноти зробила його поважаним усіма в Мукдені, говорить про Китай — про країну, про яку він написав кілька цінних книг; після того, як вечеря скінчилася і була висловлена благодать, юна міс Росс грає на фортепіано; але малюкові залишається додати своїм нехитрим балаканням останній дотик, потрібний для того, щоб змусити людину уявити себе в старій країні. У Мукдені небагато англійців, але, тим не менш, англійський вплив там сильний. Китайські поштово-телеграфні чиновники очолювали сера Роберта Харта, а тому проанглійські. Це багато в чому корисно для кореспондентів. Наприклад, ми не тільки вибираємо власну пошту з поштових мішків на пошті, але також вибираємо всі газети, адресовані цензору. Оскільки ці газети інколи містять статті без цензури, їхнє вилучення позбавляє проблем, але деякі кореспонденти заходять занадто далеко. Один із них, наприклад, американець,
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
мав нахабство протягом року чи близько того перехоплювати всі англійські газети та періодичні видання, які надходять до адмірала Алексєєва, віце-короля Далекого Сходу! Цензор, який домовився про отримання по два примірники кожної з наших газет, часом дивується їх неприбуттю. Однак йому завжди вдається заволодіти New York Herald, і я дуже пишався цим фактом, доки не виявив, що його приваблюють не мої статті, а серія кольорових карикатур у недільному випуску, які розповідають про кар’єру американського ефант террібла на ім’я Бастер Браун.
За західними воротами храм Дай-лами Куан-сі-хауло, в якому я жив деякий час після приїзду в Мукден, дуже змінився. Воно втратило первозданний спокій, повне російських офіцерів і солдатів. Молоді лами стрімко опановують російську мову, але, боюся, втрачають своє покликання. Однак, на щастя, чернече життя в монастирях лам не надто суворе.
Вулицею гуляють члени кавказької бригади, поклавши руки на руків’я мечів, і їхні мізки — такі, як вони є — зайняті вирішенням загадкової проблеми: «Чому це місце не віддають на розграбування?»
Ці сміливі мусульманські горяни мають хоробрі серця, чудові мечі, коні та мальовничі костюми, але як солдати вони мають, як я розповідаю в іншому місці, свої недоліки. Їхня дисципліна зовсім не ідеальна, і жодна з них не розмовляє однією мовою, тому, коли їхній полковник віддає наказ наступати, минають години, перш ніж численні перекладачі змусили достатню частину з них зрозуміти, що від них вимагається.