Перед смертю u razboyneek" зробив кілька дивовижних заяв. Він сказав, що був одним із людей Туленсана (Туленсан був найстрашнішим ватажком розбійників у Маньчжурії), і що серед хунгузів був японський генерал (!) і десять японських офіцерів, яким тепер платили японці. Більше нас зацікавила його заява про те, що в селі, яке ми зайняли минулої ночі, була група його тисячі сильних братів, які з нетерпінням чекали на нас, і що він був одним із їхніх розвідників, який був знайдений на його тілі і згодом перекладений, він, очевидно, також був у справі Хунгузе, але містив мало цікавого, будучи сповненим незрозумілих натяків на внутрішні деталі та заздалегідь обумовлені плани, які — з різкими перервами — можна знайти в листах. неосвічені в усьому світі.
У цьому листі він також просив свого брата купити гвинтівки та амуніцію для оркестру, бо їх, як і грошей, було мало.
Цей документ жодним чином не нагадував жодне з видатних послань японських хунгузе, убитих у Кобе й Токіо перед революцією 1868 року, у ньому не було жодних патріотичних натяків і жодного викриття іноземців. Здавалося, що письменник жодного разу не піднявся вище рівня звичайного буденного розбійника, що було дивно, зважаючи на те, як по-чоловічому він зустрів свою смерть.
Я сфотографував його, коли він лежав мертвий на рум’яній від його крові землі. Це був міцно сформований китаєць, трохи вище середнього зросту і віком від тридцяти до сорока років. Його сукня була блакитною сукнею звичайного тубільця, єдине, що відрізняло його, це його нові черевики, які нагадували ті, які носили китайські поліцейські. Чи то він сам служив у міліції, чи то вбив міліціонера за його спорядження. Я впевнений, що тіло невдовзі роздягли місцеві селяни заради одягу; але, якщо собаки не з'їли його, він, мабуть, пролежав там голий у ідеальному стані збереження через холод протягом наступних трьох місяців. Ми взяли поні та рушницю Хунгузе. Остання була російською службовою гвинтівкою.
Темрява вже наближалася, і перспективи перед нами були зовсім не радісними. Якби ми натрапили на той загін хунгузів, я боюся, що це було б погано для нас, якби вони всі були такі ж холодні та добре озброєні, як джентльмен, якого ми щойно вбили, бо двоє поранених, яких ми зараз мали на руках, дуже заважали нашому відступу. Я можу^