Буртин пішов пішки атакувати село з «сотнею», до якої він був прикріплений, але був прострелений у ногу і. впав на землю, наблизившись до ворога на сотню ярдів. Якби він залишався зовсім нерухомим, він був би в безпеці, але він підвівся в сидячу позу і помахав мечем, щоб його люди увійшли, після чого він відразу ж отримав одну кулю в голову, а іншу в груди, і невдовзі помер, нічого не сказавши. Офіційна газета армії згодом вийшла з довгим хвалебним описом про нього. Лейтенант Буртен не був особою, він був лише звичайним французьким офіцером, але він повністю зберіг високу репутацію французького офіцера за хоробрість, майстерність і ввічливість, і козаки Забайкальського «війська» глибоко оплакують втрату бравого іноземця, який не міг сказати, як їм симпатизував, але вчинки якого говорили голосніше слів. Його поховали до світанку наступного ранку, січня, за присутності генерала Міщенка та всього його штабу, і того ж дня ми перетнули Тайце й наступали на старий Ньючванг. Однак не всі ми пішли цим шляхом. Приморські драгуни рушили галопом у бік Та-ши-Чао, щоб підірвати частину залізниці і таким чином перешкодити японцям ввести війська в Інькоу залізницею. Почути, як ці офіцери легковажно говорять про переїзд до Хайчена та Їнькоу, ми майже схилялися до уяви, що ми повернулися в січень 1904 року, і що падіння Порт-Артура та поразки під Вафангоу, Ляояном і на Шахо були лише мріями. Я, наприклад, був схильний протерти очі, коли знову побачив удалині знайомі пагорби Та-ші-чіао.
Напередодні змішаний загін, що складався з половини «сотні» Читинських козаків, половини «сотні» Верхнюдинських козаків і половини «сотні» Уральських козаків, був відправлений на схід з великим запасом нітрогліцерину, щоб перерізати залізницю на північ від Хайчена. Вони виконали це завдання з найбільшою легкістю та швидкістю, але так, що лінію можна було відремонтувати за кілька годин. Коли вони дійшли до залізниці, ворогів було небагато, і вони відступили без жодного пострілу, після чого козаки почали шукати міст, під яким можна було б підкласти вибухівку. На жаль, вони не змогли знайти жодного мосту, тому їм довелося задовольнятися підривом частини лінії — пошкодження, яке японці, ймовірно, усунули за дуже короткий час.
Загін Терско-Кубанського полку доповів, що в іншій точці він знищив п'ятсот метрів залізниці, а наступного дня о четвертій годині ранку вибух з боку Тахшічяо привів нас до висновку, що підірвано міст на лінії Ташхічао-Інькоу. Але цього не могло бути; бо якраз перед нашою атакою на Їньков пройшли два потяги, ймовірно, з півдня.