Завдяки люб'язності одного з гвардійців я знову насолодився розкішшю помитися, після чого я повернувся до дому, випив чаю та твердого печива, на якій я прожив цілий тиждень після цього, фактично, поки не дістався Дальнього.
Наступного дня прибуло більше офіцерів і солдатів, і для японців було важко знати, куди їх розмістити. Частину взяв до рук грубуватий японський рядовий, який говорив російською і, очевидно, був якимось кулі в Сибіру. Він наказав їм зайти в порожню флігель і сказав, що вони можуть спати на підлозі. Бідні довгобороді сірі халати покірно йшли за ним і не робили жодних зауважень. Основний корпус був викинутий на полі позаду будинку генерала Курокі. Тоді всіх японських солдатів вивели з нашої каюти, а місце повністю передали нам. Декільком «веставоям» дозволили відвідувати нас, і було зворушливо спостерігати, як ніжно ці бідні хлопці обслуговували своїх господарів, хоча звичайне лихо, що спіткало їх, могло спонукати їх відстоювати свою незалежність. До речі, японських рядових, здавалося, дуже потішило завзяття, з яким російські рядові виконували всілякі чорні обов’язки для своїх офіцерів. Їм здавалося, що їхні великі російські антагоністи були більше схожі на медсестер, ніж на будь-що інше, оскільки в японській армії всю чорну роботу виконують 11 стйохе, або військові кулі.
Японські офіцери часто беруть із собою власних слуг, і в будь-якому випадку простота їхнього життя та їжі така, що їхнім санітарам не доводиться щодня витрачати більше півгодини на те, що я можу назвати особистим чорним обслуговуванням. Російський офіцер, навпаки, завжди кричить за свій «веставой», а його «веставой*» тратить все.
день і часто значну частину ночі, готуючи для нього їжу, відкриваючи для нього пляшки, чистячи його одяг і т. д. У Росії чоловіки дешеві, в Японії солдат - дорогоцінний предмет. За тридцять років Японія вийшла з надзвичайно приємної, надзвичайно нездійсненної старої кланової системи, в якій за кожним «дайме» та «самураєм» стояли натовпи слуг. Росія все ще перебуває в патріархальній стадії. Солдати — це малі діти, офіцери — їхні «батьки». Незважаючи на * «звільнення кріпаків», приємна, стара біблійна рабовласницька система все ще справді живе в Росії, і для повного її ліквідації знадобиться ціла серія військових катастроф і, можливо, великий національний потрясіння. Але чому ви повинні жаліти Росію за біль, який завдасть їй ця революція? Як ви думаєте, чи не коштувало «даймьо» Японії безболісно залишити свої «яшки», розпущені своїми вірними «самураями», перейти від богів до простих людей?