Пробувши в Тапау до вечора, Церпіцький відправився з настанням темряви до Янгшихтуна. Перед нами було шість величезних пожеж. Підійшовши до них, ми побачили довгу чергу нашої піхоти, що чекала в полі. Церпіцький, невисокий, рудий, одутлий, але хоробрий, як паладин, нестримно їхав серед них. Вони кинулися навколо нього з начепленими багнетами, як перелякані діти навколо батька. Вони притиснулися до нього, приголомшені, охоплені жахом, наче звук його слів міг надати непереможності. «Люди з Мінська!» — почав він, але це було надто формально. М Ребята! — сказав він, — діти! Росія завжди перемагає! Зараз переможемо! Наступайте і змітайте цих поганських японців до пекла! зараз! — благально, майже слізно. — Ні відступу, ні повернення! (Голосний крик «Ньет! ньєт! ваше превосходітельство!») На мить старого генерала охопило зворушення. Потім він оволодів собою сильним зусиллям і знову почав: «Ребята! молодці! "але раптом голос його зірвався, і він, обернувшись до свого штабу, хрипло сказав:" Дайте їм горілки! Дайте їм що завгодно! Надішліть їх далі! бережи Вас Бог! бережи Вас Бог! І, палко, плачучи, потиснувши руку полковнику полку, який у той час стояв змирно біля голови його коня, встромив шпори в коня й пішов у своєму звичайному шаленому темпі.
Тепер ми підійшли дуже близько до одного з палаючих сіл, топчучи в темряві тисячі збережених м’ясних банок, які, ймовірно, вивезли із Сухудяпу. На стінах цього палаючого села на тлі полум’я вимальовувалися фігури солдатів, маленьких солдатів у круглих кашкетах і шинелях, у яких підбиті шкірою коміри здіймалися вгору навколо обличчя й вух, подібно до цвіту лотоса. тріщина! тріщина! тріщина! They were firing at us. Ми підійшли занадто близько. Збільшивши швидкість, ми незабаром залишили небезпечне село позаду й увійшли в найгустішої темряви, до іншої, де не було ані пожежі, ані навіть проблиску світла, і за якою тисячі росіян скупчилися в окопах. До цих людей також звернувся Церпіцький, закінчуючи тим, що наказав полковнику дати їм по одній єні! Почувши це, бідні, простодушні, кудлоголові москалі, що йшли сотнями на смерть, мало не збожеволіли від захвату; але, Господи! того самого ранку китайський джінрікша-кулі мало не вдарив мене ножем на вулицях Мукдена за те, що я зважився запропонувати йому лише три єни за годину роботи!