Нам знадобилося чимало часу, щоб зрозуміти, що два найкращих і найбільших російських бойових корабля лежать безпорадні майже в двох кроках від нас. Тоді ми всі одночасно запитали: "Що зроблять японці, коли почують про це?" І кожен із нас відповів, що Японія негайно оголосить війну.
Невдовзі хтось припустив, що, можливо, кораблі були торпедовані або наїхали на підводні міни, але ця думка вважалася надто надуманою, і загальна думка полягала в тому, що відбулося зіткнення.
Я, наприклад, був настільки переконаний, що це єдине раціональне пояснення, що написав телеграму, яку слід було надіслати до «Нью-Йорк Геральд» із Чефу, і дав її помічнику з дорученням надіслати її після його повернення до Чефу на «Колумбії», якщо я не побачу його раніше.
Я зробив це, тому що був упевнений, що буксир прибуде за нами за кілька хвилин і що я влаштую «тормоз» того дня в Порт-Артурі.
Після того, як я домовився про відправку цієї телеграми, я знову вийшов на палубу і виявив, що хвилювання корабельних офіцерів з приводу торпедованих кораблів лише зросло. Загальновідомо, що росіяни зроблять усе можливе, щоб деякий час не повідомляти новини, навіть якщо їм доведеться перервати будь-який зв’язок між Чефу та Порт-Артуром і ввести повторні дози карантину на «Колумбію» та інші британські кораблі в гавані.
— У такому разі, — сухо процитував капітан, — у Старої Англії можуть бути якісь невеличкі пропозиції.
«Але японці, які залишилися в Порт-Артурі, незабаром дізнаються про це, — сказав помічник, — і ніяка сила на землі не завадить їм донести цю новину до Японії. Вони пішли б аж до Кореї, вони б вирушили в море на *сампані». Японія обов’язково дізнається про це за кілька днів».
«І як тільки вона про це дізнається, вона вдарить», — зауважив другий офіцер; Обидва флоти тепер рівноправні щодо бойових кораблів і японського навряд чи дасть Росії час відремонтувати ці два».
Таким був тон нашої розмови, коли ми швидко йшли палубою в слабкий, сірий, холодний світанок того похмурого зимового ранку. Ми ніколи не могли відійти від однієї точки, і ми були настільки приголомшені масштабами катастрофи, що могли говорити про неї лише односкладово. Ці односкладові слова, як правило, являли собою різкі, а часом і скверні вигуки, що виражали гігантський характер нещастя, що спіткало російський флот, великий шанс, який отримали японці, неминучість війни.