Сліпучі яскраві вогні тепер сигналізували, як еякуляції, на щоглах російських кораблів — тире! точка! тире! точка! тире! — і я глянув на нього з деяким зацікавленням, анітрохи не усвідомлюючи характеру захоплюючої драми, яка зараз розігрується переді мною.
Я помітив, що деякі прожектори були спрямовані вгору під кутом приблизно сорока п’яти градусів, і, здавалося, вони взагалі не брали участь. Я також помітив, що лампа маяка яскраво горить і що путівні вогні біля входу в гавань не погасли.
Однак деякі військові кораблі перебували в цілковитій темряві, і якби я не знав, що все це вигадка, я б вважав їхній вигляд вражаючим. Вони перестали бути кораблями і стали жахливими чорними плямами на воді, нерухомими, як смерть, але здатними будь-якої миті вибухнути в проявах пекельної енергії.
Тим часом стрілянина з легких гармат — я б сказав, шестифунтових — тривала кожні дві-три хвилини, але шум був нічим не схожий на той, який я чув під час інших тренувальних стрільб тощо, і я почав відчувати, що це видовище не варте тих незручностей, які воно мені завдавало. Тому я повернувся до салону, де капітан попросив мене та помічника приєднатися до нього за віскі з газованою водою, яку він пив.
«Вип'ємо за війну, що тільки почалася», — промовив капітан своїм найбільш іронічним тоном, і, сміючись над вилазкою шкіпера, ми всі цокнули келихами і випили за «війну, що тільки почалася».
«Ну, у будь-якому разі, сьогодні вони дуже серйозні», — зауважив товариш серйозним голосом, повертаючись, щоб піти. «Ви, мабуть, помітили, що ці перші три вибухи були підводними. Хіба ви не помічали, як човен тремтів? Зовсім інша річ, вибух підводного човна, ніж вибух, який відбувається над водою».
4< Так, — сказав капітан, — це були вибухи підводного човна, ці перші три. Треба сказати, що одна з їхніх мін розірвалася».
Хвилювання китайського екіпажу дуже нас потішило, і коли капітан виявив, що один із них увімкнув компас і телеграф у машинному відділенні — які, звичайно, світяться лише тоді, коли судно виходить у море, — і зайняв своє місце за штурвалом, ніби ми негайно вирушаємо, він і офіцери корабля голосно розреготалися.
Я також сміявся, коли мені пояснили цей жарт, і коли я пішов вперед і побачив лампу, яка показувала компас, що кидав бліде світло на перелякане обличчя китайця, який скоїв злочин.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
жарт, я знову засміявся. Я також почувався цілком задоволеним собою, бо знав набагато більше, ніж цей неосвічений Небожитель, і щосили намагався переконати наших двох російських охоронців, що війну оголошено. Але, хоч і були дещо схвильовані, вони були занадто хитрі для мене.
«Ні, це лише практика», — грубо сказали вони.