в'їхали верхи на групу байдуже озброєних грабіжників і розрізали їх на шматки, і, отже, були сповнені невинної радості, як діти, щойно випущені зі школи. Ніхто з нас, здавалося, не передбачив у цю мить понури й жаху наступної ночі. Незабаром ми пройшли повз бідного козака, який лежав на землі з поламаною рукою. «Фельдшер» надавав йому першу допомогу; його кінь стояв біля нього, а деякі його товариші допомагали йому.
Неподалік було село, а перед ним дві партії козаків зійшли з коней і приготувалися до стрілянини. За іншу мить нещасний хутір був би розстріляний кулями — бо ми не знали, що він може бути наповнений хунгузе, — але, на щастя, наш ватажок передумав і наказав своїм людям лише просуватися й обшукувати будинки. Кожну партію, яка наступала, очолював офіцер із шпагою в руках; і пошук, який вони провели, був надзвичайно ретельним.
Я супроводжував козаків у село і був вражений контрастом між напруженими обличчями й рішучістю воїнів і дурними обличчями китайців, які, здавалося, не могли усвідомити небезпеки, в якій вони стоять, і тихо голосили хором «Хунгузе майо... Хунгузе майо... Хунгузе дальоко дальоко». («Тут немає розбійників. Тут немає розбійників. Вони далеко»).
Один старий чоловік, який керував маленьким осликом, який був прикріплений до великого циліндричного каменю, під яким мололи кукурудзу, сказав нам це через плече і продовжив свою роботу. Здавалося, він не знав, наскільки близький він до смерті.
Поки тривав цей пошук і поки інші загони козаків нишпорили по околицях з усіх боків, розбійник спіткав свою приреченість. Один із наших авангардів помітив його за кілька верст далі, коли він їхав по рівнині, на дуже підозрілому об’єкті, верхи на китайському поні та озброєному рушницею, і негайно кинувся на нього. Грабіжник не намагався втекти. Стримавши свого поні й витягнувши з рушниці рушницю, він спокійно чекав на вершника, який наближався, і, навмисне прицілившись, вистрелив йому зблизька в живіт. Але рана, хоч і виявилася смертельною, не змогла зупинити кар’єру росіянина, який якраз встиг завдати хунгузу удар мечем, який перерізав йому яремну вену. Тоді козак упав із сідла, в яке більше не сів.