Помилково вважати, що бій — це весь час прояв жахливої енергії. Іноді офіцери і навіть генерали п'ють чай і курять, і в таких випадках безвідповідальний кореспондент небезпечно наближається до бадяги. Дві забайкальські батареї і дві сотні Верхнюдинських козаків були цього дня приєднані до нашої сили; і, незважаючи на поранену ногу, генерал Міщенко проїхав аж із Мукдена в екіпажі, щоб порадити своєму старому начальнику Церпіцькому. Вони були разом під час проблем із Боксером у Китаї, але, на жаль! використовуючи виразний американський розмовний термін, тепер вони були «проти іншої пропозиції».
Як дивно, майже жалюгідно було читати в цей час у старих газетах про великі подвиги російських генералів проти китайців у 1900 році, генералів, які тепер не могли нічого вдіяти проти японців! Марш Сахарофа вздовж Сунгарі, захоплення Лінієвічем Ньючванга та Мукдена, штурм Ренненкампфа Айгуна, знамените проходження Орлоффом гір Хінган — якими чудовими виглядали б ці подвиги, якби не було російсько-японської війни! Якими малими вони тепер здавалися! Для Пісарро і Кортеса було добре, що їх ніколи не покликали битися з такими впертими людьми, як англійці чи голландці. Можливо, для нас, англійців, також було добре, що ми ніколи не розводили в Індії такого гнізда шершнів, як японці.
О п'ятій годині вечора чотири мінометні батареї - тридцять дві гармати - повільно рухалися ліворуч від нас у напрямку до Мадьяпу довгою і значущою шеренгою, що дуже підбадьорило наших солдатів; але те, що ми на місці вважали найважливішою подією дня, хоча історія може мати іншу думку, був той факт, що один із чудових кухонних вагонів, які росіяни використовували у своїй армії, наніс нам літаючий візит, що значно покращило наш характер. Однак одразу після цього пара потворних інцидентів грубо порушила цей щасливий стан душі. Партію зі ста п’ятдесяти росіян, які розповіли досить неймовірну історію про втрату свого полку, знайшли, блукаючи поблизу японських ліній у напрямку Мадьяпу, очевидно, з наміром здатися. Церпіцький страшенно вилаяв їх і негайно відправив у самий гарячий куток у всьому полі, туди, де вони
5, 6 І 7 БЕРЕЗНЯ 271
могли легко бути вбитими, але не могли здатися, не будучи розрізаними на шматки своїми людьми.