На початку березня 1905 року три великі російські армії стояли в лінії на південь від Мукдена. Крайній ліворуч від цієї лінії, фактично далеко біля річки Ялу, був полковник Мадрідоф з невеликим загоном козаків і русифікованих хунгузів. Ліворуч стояв Ліневич з першою армією. Крайні праворуч, тобто біля річки Ляо, стояли козаки Міщенка і Толмачева. Праворуч був генерал Каульбарс, який командував Другою армією, що складалася з 8-го і 10-го корпусів і змішаного командування, що складалося з трьох стрілецьких бригад, і чий штаб знаходився в Метурані. Штаб генерала Церпіцького, який командував 8-м корпусом і до якого я був доданий під час бою, знаходився в селі трохи на схід від Метурана.
Простір між Каульбарсом і Лініевичем був зайнятий генералом Білдерлінгом, штаб якого знаходився на станції Суятун або Сучіатун на залізниці.
Проти Каульбарса виступив Оку з 2-ю японською армією. Проти Білдерлінга виступив Нодзу з 4-ю армією. Проти Ліневича виступив Курокі з 1-ю армією. Навряд чи треба говорити, що Ногі з 3-ю армією розвернули наш правий фланг, і то справа тому боротьба була гарячішою та відчайдушнішою, ніж будь-яка інша точка на полі бою.
У п'ятницю, 24 лютого, я випадково опинився в селі під назвою Убанюла, десь в десяти-п'ятнадцяти верстах на південний захід від Сифонтая, отже, біля річки Ляо, і крайній праворуч від росіян. У цьому селі Ренненкампф тимчасово командував козаками Міщенка, а Міщенко перебував, як я вже згадував, у лікарні в Мукдені, поранений у коліно. Цього дня полковник і старшини Верхнюдинського полку влаштували типовий козацький бенкет на ознаменування від’їзду наступного дня всього загону Ренненкампфа на південь. Був отриманий наказ наступного ранку йти маршем аж до Давана, місця на Ляо-хо, кілька десятків миль південніше. Ніхто не знав, що робити після того, як вони досягли Давані, але загальне враження було, що вони повинні були йти на Їнькоу або на схід японською залізницею. Однак наступного дня цей наказ було скасовано, і незабаром після цього Ренненкампфа було відправлено на схід замість Алексєєва, який, здавалося, дуже погано поводився зі своїм корпусом. Тоді кавалерійські сили Міщенка були частково розбиті, і Грекофф забрав те, що від них залишилося.