Звичайно, як добре відомо, ця лінія Ціньміньтунь спочатку була майже англійською стратегічною залізницею, що йшла від Шань-хай-Квана до точки аж на північ, як Мукден, щоб урівноважити російську лінію по інший бік Ляо-хо та дати англійцям можливість спостерігати за спуском Росії з півночі та, якщо можливо, зупинити його. Попередні відносини росіян з директорами цієї китайської залізниці носили не найприємніший характер. 8 липня 1900 року вони захопили всю лінію і вигнали містера Клауда В. Кіндера та його співробітників, що викликало дещо обурення в Англії через те, що лінія була побудована в основному британським капіталом і була, значною мірою, закладена власникам британських облігацій. В Їнкоу та в інших місцях вони захопили п’ятдесят миль залізничного матеріалу, всілякі машини та запаси, і відправили все це далі до Порт-Артура, і вони всюди поводилися так само досить зверхньо.
Одним із факторів, які зробили експедицію популярною серед козаків, були їхні сподівання, що якби вони не вступили в контакт з англійцями, їх покликали б воювати не з упертими японцями, а з китайцями.
"Мені подобається битися з китайськими солдатами", - сказав Філіпофф. "Як тільки вони випускають рушниці, вони тікають. І, слава Богу, в Китаї я маю тепер, один із знатного походження! Шанс отримати кращого коня!"
І, власне кажучи, під час цього рейду Філіпоф одного разу привів до мене китайського фермера, який гарячково хотів поміняти свого хорошого коня на поганого Філіпова; але оскільки я боявся, що на Целестіал чиниться тиск, я не погодився б на передачу.
У будь-якому випадку, якими б не були причини, факт залишається фактом: кожному, хто вирушив у цю експедицію, гаряче заздрили ті, хто залишився. Я сам був серед заздрісників, бо, на мій власний подив, мене відпустили. Коли я звернувся до Міщенка з проханням про дозвіл супроводжувати полковника Плаутіна, я навряд чи наважувався сподіватися, що мені дадуть дозвіл, але він був миттєво й весело. Однак я трохи приглушив мій ентузіазм отримати відразу після цього маленький пакунок із антисептичною пов’язкою для ран і почути, як полковий лікар поспішно пояснює мені, як нею користуватися, і запевняє, що вона мені, ймовірно, знадобиться до повернення.
Нижче я наводжу план наших поневірянь. Однак читача попереджають, що він не повинен дивитися на неї як на карту, бо моя мета полягає лише в тому, щоб дати йому загальне уявлення про наш маршрут і про відповідні положення, які займають села, які ми відвідали.
З. КОЗАЦТВО
Спочатку ми перетнули річку Хун і пішли в Ей-дагоу, де й заночували. Наступного дня ми перетнули річку Ляо в Коламі. Цей прикордонний потік тут дуже непомітний, протікаючи через a лінія