На східцях вагона стояв ад'ютант Куропаткіна, сміливий, усміхнений, ввічливий, надзвичайно доглянутий, кожен мідний ґудзик і золота бирка на мундирі сяяли, як дзеркало. Він приємно з кимось балакав і, здавалося, так само спокійно не помічав орди побитих чоловіків, які пропливали повз, наче він стояв в одній із найпрестижніших віталень у Санкт-Петербурзі.
Нарешті ми знайшли станцію та попрямували до ресторану. Він був наповнений офіцерами, так тісно, що офіціанти не могли вийти за стійку, і страви доводилося передавати людям за столиками через голови щільного натовпу в центрі кімнати. Усі, окрім Рікачева, мене та офіціантів, були у формі, і всі розмовляли голосно й збуджено. З того, що вони говорили, здавалося, що всі японські атаки на російських лівих і центральних були відбиті з великими втратами, і це була цілковита правда. Цього дня нас відбили тільки праворуч; і це було пов'язано з відсутністю Першого Сибірського корпусу, який, однак, тепер повертався на захід.
Скрізь очікували, що наступного дня — тобто 4 березня — Каульбарс проведе вирішальний бій на захід від Мукдена з метою ізоляції та знищення генерала Ногі, присутність якого в цій частині поля тепер була відома, і я призначив зустріч з офіцером зі штабу Каульбарса, який мав залишити Мукден разом з командувачем другої армії о п’ятій годині ранку наступного дня.
Проте наступного ранку о п’ятій ранку Каульбарс не почав. Насправді він взагалі не починався. Я думаю, що він залишився у своєму залізничному вагоні на станції Мукден протягом наступних кількох днів — тобто, поки битва не була вирішена. І ніхто не може звинувачувати його в цьому, оскільки тепер японці підійшли так близько до Мукдена на заході, і з Мукдена краще, ніж з будь-якої іншої точки, Каульбарс міг керувати операціями своїх підлеглих проти Ногі.
Цього дня, 4 березня, ажіотаж на залізничному вокзалі сягнув аж кульмінації. З ранку до вечора стікалися війська — козаки, артилеристи, драгуни, піхота. Що з ними сталося потім, я не знаю. Я припускаю, що деяких відправили на захід, а інших на північ. Привезли також велику кількість поранених. Для прийому поранених вздовж залізничної колії були розставлені довгі ряди наметів. Поза цими наметами лежали купи заплямованих кров’ю бинтів першої допомоги заввишки з пахви. Великий майдан перед станцією був чорний, точніше сірий, від військ. Біля потяга Каульбарса на підводі чекав великий козацький ескорт. Біля карети Куропаткіна був ще один конвой, до якого нікому не дозволили підійти. Біля карети генерала Церпіцького стояв третій конвой.