Здалеку добрі громадяни стародавньої столиці Нурхачу з благоговінням і здивуванням спостерігали за цією бандою вільних людей. Про них часто говорили сільські легенди, перекази та старовинні віршики медсестер, але добрі міщани Мукдена раніше не бачили жодного екземпляра, окрім роззброєних і зв’язаних на місці страт біля західних воріт Мукдена.
Звідки взялися ці відчайдухи, я не знаю. Куди їх направили, не знаю. Можу лише сказати, що наступного дня всі вони таємничим чином зникли. Але в цей день бід і чуток, їх поява
Це не привернуло особливої уваги, і, за винятком місцевого фотографа, я думаю, що я був єдиним іноземцем, який помітив їх або сфотографував. Вони здалися мені одним із тих таємничих, але необхідних знаків, які, згідно з Апокаліпсисом, мають передувати кінця світу. Їхній прихід і відхід були однаково таємничі, але в той день смерті, руйнування та червоної руїни, неминучого падіння Мукдена й хитання московського престолу в Маньчжурії мертві навряд чи привернули б увагу, якби вони встали з могил і ходили вулицями.
О 15:00 Я рушив із Церпицьким на захід. З нашим козацьким супроводом ми на великій швидкості доїхали до маленького села Тапау, на північ від Мадяпу і на південний захід від Мукдена. Нова лінія Церпіцького пролягала від Кванлінпу до Лікванпу. На північ від нього йшов Ґернгрос і хоробрий Перший Сибірський, або принаймні стільки, скільки прибуло. На південь від нього знаходився Гершельман із сорок першою артилерійською бригадою та Русанов. У нас була тепер, серед інших, чотирнадцята дивізія. Раніше японцям вдалося кинути проти чисельно менших російських правих не менше восьми дивізій, що еквівалентно всій японській армії в битві при Ляо-Яні. Тепер боротьба була б чеснішою, оскільки, окрім Гернгросса, був сформований окремий корпус, який діяв на північний захід від Мукдена під командуванням фон Лауніца, але, на жаль, було вже надто пізно.