Деякі козацькі пісні стосуються «царя Наполеона», який «року дванадцятого» на чолі «війська двадцяти народів» увірвався в «святу Москву білосніжних мурів».
Справді, Наполеон, або, як його називають козаки, «Полеон», здається, єдиний іноземець, за винятком Юлія Цезаря, Велізарія та священних персонажів, з ім’ям якого козак знайомий, і так воно і повинно бути, бо саме донські козаки першими перемогли того могутнього завойовника. Даву, Ней, Ежен і навіть той блискучий вершник Мюрат — усі вони однаково невідомі їм, і про Англію вони знають так само мало, як пересічний афінянин знав про жителів Стародавньої Британії. Пам’ятаю, якось невдовзі після мого прибуття в табір Міщенка випадково почув, як два козаки обговорювали мене.
— Англієць! — здивовано промовив один із них, — він такий чистий і цивілізований, як і ми!
Великим героєм козацької пісні є «козак Платов», який очолював донських вершників у війнах Наполеона І. Його цар посилає переодягненим купцем до «французів». Він їде до французького двору, і його допитує донька француза Аріна, яка просить показати їй портрет «козака Платова», після чого він показує їй свій портрет і миттєво тікає, дещо негарторно зауважуючи молодій леді, коли він сідає на свого вірного коня: «Ах, ворона! Французький бандит! Ніколи живим не візьмеш Козака Платову! "
Природно, Єрмака шанують його діти, забайкальські козаки. Одна з їхніх пісень представляє його як збирається просити прощення в царя перед тим, як почати завоювання Сибіру; —
На матінці Волзі,
На Камі,
Живе козацтво, живе вольниця,
козаки донські,
козаки кавказкі,
А у них за отамана
Єрмак Тимофійович.
Мов срібний дзвін, Лунаючи в нетрі, Лунає голос Єрмака, Єрмака Тимофійовича, І каже: «О, браття, зима вже йде, І спочинку нема нам!» — каже Єрмак Тимофійович.
Він питає своїх, чи підуть вони на Волгу, «де люди з нами розбійники», на Яйку, що «далеко»,
або до Казані, «під мурами якої отаборився Іван Грозний». Нарешті вони вирішують піти на береги Ітича, до міста Тобольська, але спочатку вони повинні попросити прощення у царя.
Відповідно Єрмак наступає на чолі своїх людей. «Повільно і шанобливо» він проходить внутрішній двір, величезний двір царя. Він підходить до червоних сходів. Він злізає з коня. «Повільно і повагом» до білого палацу царя йде Єрмак Тимофійович. «Повільно і шанобливо» входить він до палацу. Грозний сидить на своєму престолі в оточенні своїх бояр. Єрмак звертається до нього:
Здоров'я тобі, о Батьку!
Здоров'я тобі, Царю християнський!
Іван Васильович І
Я Єрмак.
Прошу вибачення
За злочини, які я скоїв
На море і по трасі.
Я захопив кораблі, повні перлів,
Мусульманські та перські кораблі;