Дуже спокійний ввічливий молодий офіцер під’їжджає, спішується, віддає честь — погана історія — «Японці дуже близько, сер». Снаряд люто свистить над головою, але молодий офіцер залишається непорушним, його рука все ще вітається. Полковник каже, що все не може бути так погано. І все-таки, на моє неопрацьоване око, перспектива досить темна. Вогняне коло, громоподібний пояс артилерії ніби повільно змикається навколо нас. Кільце осколків, що виглядає чіткіше й жахливіше в ночі, що збирається, розривається навколо дев’яноста градусів кола; маленька щілина, десятий градус, може бути закрита в будь-який момент. Якби я командував Волинським полком, то, боюся, не втрачав би часу, щоб прорватися до тієї щілини. Молодий польський офіцер, який деякий час дивився на цю жахливу картину, цитує кілька жахливих віршів Міцкевича, що описують наступ Наполеона в Росію, і відразу після цього вступає в жорстоку суперечку з волинським полковником. Ми з Рікачевим знову намагаємося отримати новини про штаби та армії, але полковник залишає нас абсолютно в невіданні. Однак він люб’язно зауважив, що якщо ми не хочемо йти, ми можемо залишитися з ним на ніч у Товтаідзе. Це як запрошення залишитися на верхньому поверсі палаючого будинку. Усі ознаки вказують на ймовірність того, що японці зроблять п’ять-шість багнетних атак на Тоутаідзе під покровом темряви, тому ми поспішно виправдовуємося і
* Це не уявна розмова.
сідаємо на наших коней, які, нагодувавшись, тепер сонно стоять поряд, з сумними, звислими підгубами, які час від часу ворушаться, ніби в молитві. Полковник чуйно потискає кожного з нас і каже, що ми обидва заслуговуємо на Георгія, але відмовляється дати нам пароль. «Вам можуть кинути виклик японці, і ви мимоволі віддасте їм це, - стверджує він, - і, в будь-якому випадку, це вам не потрібно. Якщо наші люди вас заарештують, вони приведуть вас прямо до персоналу, і хіба це не те, куди ви хочете піти??»
Так ми розлучилися з цією сміливою, несимпатичною людиною, і нам пощастило, що ми це зробили, бо, мабуть, саме цієї ночі страшне коло сталі й вогню замкнулося навколо Товтаїдзе. Однак я не можу сказати напевно; бо в ті тривожні дні мені було так само важко отримати будь-яку інформацію про те, що відбувається на відстані, як було б отримати новини про друзів в Англії, якби на землю повернувся первісний хаос і порушив усі поштові зв’язки націй.