28 січня Олексій отримав телеграму від російського військового аташе в Токіо про мобілізацію японської армії.
1 лютого Kassuga і Nisshin були в Сінгапурі. 2 лютого до зовнішнього флоту, який складався з броненосців «Побєда», «Петропавловськ», «Полтава» і крейсерів «Діана», «Паллада», «Аскольд», «Баян» і «Боярин», приєдналися до цього часу кораблі «Ретвизан», «Пересвіт», «Царевич» і «Севастополь», а 2 лютого всі судна були в бойовому строю у зовнішній. гавань. Незадовго до цього стику британський торговельний пароплав зіткнувся з іншим пароплавом у внутрішній гавані та наїхав на паровий катер на виході; і це змусило росіян сказати, що японці запропонували капітану 50 000 рублів, якщо він потопить свій корабель або якийсь інший корабель у вузькому вході, і таким чином не дасть двом частинам російського флоту з'єднатися на день або два. Історія не неймовірна; у всякому разі це дуже налякало росіян; і під виглядом того, що в Чефу було виявлено кілька випадків холери, тепер вони запровадили сорокавосьмигодинний карантин для всіх іноземних пароплавів, а коли цей період минув, наполягли на тому, щоб урядовий буксир відтягнув їх до Порт-Артура. Таким чином вони не могли випадково потонути самі і не могли набігти на міни. 5 числа карантин зняли приблизно на десять хвилин, а потім знову встановили.
Справи тепер ставали захоплюючими, тому я пішов до пана Планкона, начальника дипломатичного бюро Алексєєва, і побачив, що він надзвичайно розлючений на японців.
«Вони божевільні! Японці божевільні!» — вигукнув він. «Вони зараз проводять військово-морські демонстрації вздовж узбережжя Кореї. Є навіть транспорти з їхнім флотом. Тепер вони очікують, що ми підемо й потопимо ці транспорти, і таким чином почнемо війну».
- А ти будеш? - запитав я, задихаючись.
«Ну, я не можу сказати, що ми будемо робити, — сказав м. Планкон, — але я можу вам сказати, що якщо подібне триватиме ще довго, Росія завдасть удару, і завдасть сильного удару».
«А тепер між нами, м. Планконе, — сказав я, — що, на вашу думку, це все означає?»
«Я думаю, — сказав він, — що це означає ось що. Японія зараз чекає нашої відповіді на її останню пропозицію, і вона хоче за допомогою цих демонстрацій, які насправді нічого не означають, змусити нас поступитися якомога більше. Але вона визнає, що помиляється. Ми просто внесемо ті самі пропозиції, які мали б зробити, якби демонстрацій взагалі не було».
Я надіслав до Herald через Chefoo резюме1 цієї розмови, але я не думаю, що воно коли-небудь дійшло до Herald. Однак він дійшов до японського консульства в Чефу; адже через кілька днів містер Мідзуно вразив мене тим, що випадково ввів у розмову деякі фрази пана Планкона і гірко додав: «Так, містер Плангон незабаром побачить, чи японці божевільні».