Востаннє я бачив віце-короля перед початком війни на початку лютого, на запізнілому святкуванні російського Нового року в Реальному Училищі6, чудовій російській державній школі в Новому місті. Це був захід, який не створював у присутніх враження, що за кілька днів місто буде обстріляно. Класні кімнати були багато прикрашені; був присутній оркестр; частувань було вдосталь; віце-король був оточений своїм блискучим жезлом; Гостей було багато, і було напрочуд багато чистих, світловолосих хлопців і дівчат, які, за російським звичаєм у таких випадках, годинами спокійно танцювали разом. Серед цих дітей було близько десятка чудових китайських хлопців, чиї розкішні шовкові сукні та ковпаки додавали сцені мальовничого іноземного відтінку. Здавалося, що кожна дитина отримала якийсь приз, і наприкінці роздачі віце-король ходив серед дітей, жартуючи з ними. Поговоривши деякий час російською з китайськими хлопцями, він повернувся до російських хлопців і сказав їм, що їм має бути соромно за те, що вони не вміють говорити китайською так добре, як ці китайці говорять російською.
Власне кажучи, віце-король був дуже зацікавлений у зближенні китайців і росіян; і з цією метою кілька днів тому він спонукав директора цієї школи найняти китайськомовного росіянина, мабуть, єдиного в Порт-Артурі, щоб він викладав китайську стільки російських хлопців, які хотіли б її вивчати.
Він також переконав або, можливо, наказав полковнику Артемієву, власнику Нового краю, зробити заходи щодо випуску китайської газети одночасно з новою англійською; а редактором був заздалегідь залучений дуже інтелігентний китаєць, який прекрасно володів російською.
Відвідуючи англійські пароплави, які причалили в Порт-Артурі, приблизно в цей час я виявив, що тепер нікому не дозволялося залишати або входити в порт без спеціального дозволу; і що японці постійно подорожували туди-сюди між Порт-Артуром і Чефу. Щоб припинити цю останню практику, військовому офіцеру було наказано відвідати кожне судно перед тим, як воно відпливе, але оскільки на борту кожного судна, яке він відвідав, у нього була певна кількість віскі та газованої води, він не завжди міг наприкінці свого туру відрізнити японця від корабельного нактобу, хоча я повинен сказати, що він незмінно починав з найкращих намірів.