Нове місто Порт-Артур було збудоване у вдалому місці, владному, як і над затокою, і водночас добре захищеному високими пагорбами від пронизливого холодного північного вітру, що дме майже всю зиму. У ньому не можна було проживати китайцям, і всі будинки повинні були бути побудовані в європейському стилі. На час початку війни було побудовано досить багато будинків, але з архітектурної точки зору ефект був не зовсім вдалим. Багато будинків було побудовано в слабкій імітації німецького стилю, тобто з невеликими башточками та дивними фронтонами та димоходами. Приміщення Генерального штабу складалося з масивного двоповерхового блоку, біля якого будувався Офіцерський клуб, вартість якого складала приблизно 20 000 фунтів стерлінгів. Військово-морські казарми в дальньому кінці затоки були завершені в той час, коли почалася війна, і були найкращими будівлями такого роду на всьому Далекому Сході, за винятком, можливо, деяких казарм в Індії. Вони мають три поверхи заввишки, понад триста футів завдовжки, і можуть дуже комфортно вмістити тисячу моряків. Навпроти них, на півострові Тигрів Хвіст, стояли інші казарми того самого плану та здатні вмістити приблизно таку ж кількість чоловіків. У цих бараках готували їжу для чоловіків, а взимку все приміщення опалювалося парою.
Нове місто нагадувало Дальнє тим, що містило велику кількість недобудованих будинків і завжди було пустельним, як цвинтар. Дві чи три крамниці, які там були відкриті, виглядали до болю новими, і оскільки жоден покупець випадково туди не заходив, продавців зазвичай дрімали в підсобній кімнаті. У липні 1904 р. Старе місто мало бути покинуте, а потім зрівняно з землею, але, незважаючи на це, мало хто з купців зробив якісь кроки, щоб забезпечити собі приміщення в іншому місці. Можливо, вони передчували, що Нове місто їх ніколи не прийме.
Найвидатнішою громадською діяльністю, яка відбувалася в Порт-Артурі під час початку війни, був Собор або Руський собор. Вершину пагорба між Новим містом і Старим містом і з видом на гавань було зрізано за величезні кошти, щоб звільнити місце для масивних фундаментів, які, схожі на пень якогось гігантського феодального замку, утворювали вражаючу рису ландшафту. Ця незакінчена робота була першим, на що впав мій погляд вранці після того, як я вийшов із дому в Новому Місті, щоб піти до офісу Нового Краю, і я досі пам’ятаю, як вона була вкрита фігурками-свинками каменярів і китайських робітників, які ходили туди-сюди. Широка дорога, яка витончено звивалася до неї, була єдиною хорошою дорогою в Порт-Артурі, я припускаю, тому що це була єдина дорога, якою ніколи не їздили.
Після завершення будівництва цей собор мав бути
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]