Понад десяток дорогих друзів, з якими я познайомився на цих заходах, зараз на дні Жовтого моря. Два з них впали в Петропавловську.
Більшість російських військово-морських офіцерів, як я знайшов, набагато перевершували за манерами та освітою середнього військового офіцера. Єдина помилка, яку я зміг знайти в них — і це була не серйозна помилка моряка точки зору — полягала в тому, що деякі з молодших чоловіків були надто демонстративно аморальними. Щодо синіх курток, то всі вони були схожі на фермерських робітників, які ніколи в житті не були на кораблі; а на Різдво, Великдень та інші урочисті свята Церкви вони впивалися з одностайністю й повнотою, яких ніколи, мабуть, не перевершував жоден флот, навіть у Нельсона.
Випадково відвідавши друзів у «Морському лазареті» (Військово-морському шпиталі) на Новий рік 1904 року, я побачив такий потік поранених, які несли до будівлі, що я дійшов висновку, що десь неподалік точиться бій. Пояснили це тим, що всі чоловіки були настільки смертельно п'яні, що на них постійно наїжджали «ізвощеки», падали зі сходів і потрапляли в усілякі подряпини.
Іншим місцем розваг був субсидований театр, театр Тіфонтай, як його називали на честь його власника, китайського мільйонера, який володів величезною кількістю власності в Порт-Артурі, Дальній, Ляояні та Мукдені і був дуже улюбленим росіянами. Протягом зими, яку я провів у Порт-Артурі, у цьому театрі виступали досить хороші російські трупи, улюбленими були п’єси Чекова та Гоголя. «Влі» Гоголя мали великий успіх у січні; і якраз перед початком війни грали п’єсу Джерома К. Джерома «Міс Гоббс» (або, як росіяни писали назву через недоліки свого алфавіту, «Гоббс»); але найбільшими атракціонами того часу були цирк, цирк Баровського, в якому було кілька хороших коней, і нове співаче кафе в «Новому місті» (Нове місто), обидва з які місця були добре відвідувані, навіть у ніч нападу Того. На той час нова кав’ярня була ще досить респектабельною, щоб туди ходили одружені люди, але ще кілька днів і вона пішла б шляхом свого попередника, Палермо, у Старому місті (Старе місто), яке довелося закрити через оргії, які там влаштовували офіцери.
Російський офіцер, як правило, тверезий, добре вихований чоловік, добре знає прекрасну літературу своєї країни; але в кожному полку є кілька російських офіцерів, які насолоджуються, не сумно, а божевільно, кидаючись на сцену в обійми з актрисами, стріляючи з револьверів, рубаючи шаблями стільці та столи і взагалі поводячись, як веселі молоді сеньйори в Стрельні або Мавританії в Москві. На жаль, ці люди створили погану репутацію всій армії.