Датський пілот, який працював у Порт-Артурській гавані, зараз промчав повз нас на катері. Ми запитали його, чи були торпедовані два бойові кораблі в гирлі гавані.
«Трьох було торпедовано», — крикнув він у відповідь; — Праворуч від вас третя, Паллада.
І, звичайно ж, ми раніше коментували підозрілий список портів, який мав той великий крейсер, і її незграбний вигляд, через який вона виглядала так, ніби вона сіла на мілину. У кожного були сумніви щодо неї, але ніхто не наважувався їх висловити. Англійська ненависть до перебільшень завадила йому.
Перш ніж він опинився поза межами чутності, пілот закричав нам, щоб ми негайно геть, оскільки весь японський флот наближається, і якщо ми не рушимо негайно, то опинимося прямо на лінії вогню.
Капітан закричав у відповідь, що нам було наказано не залишати порт і що будь-яка спроба рухатися може спричинити по нас вогонь фортів, але в цей час лоцманський човен збурював море за три милі.
Тим часом японські крейсери дуже довго, не поспішаючи оглядали росіян, а потім повільно відійшли, після чого весь російський флот знявся з якоря і кинувся в погоню. Єдиним прикладом впливу звички є те, що російські моряки, зважуючи якір, дуже ретельно очищали з якірного ланцюга всі водорості, пісок і т. д., ніби вони не могли відкласти цю операцію на більш зручний час.
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
Перед тим, як відпливти, російські кораблі поспішно викинули за борт постільну білизну та меблі, які одразу ж були схоплені нетерплячими китайськими «сампанами». Я помітив одного чоловіка, який плив на берег із чимось схожим на стіл для пінг-понгу, а кілька зайшли дуже далеко у пошуках здобичі.
Ці істоти-амфібії, здавалося, були єдиними людьми, яких не вразила поява японців. Для них це було просто «Yeebin whalai» (Японці повернулися), ніби десять довгих років не минуло відтоді, як Три Нації змусили їх зняти свій прапор із Золотого пагорба.
Однак ці китайські човнярі зникли дуже швидко, коли почали падати снаряди. Але снаряди тоді не впали, бо японські крейсери пішли геть, а російські за ними. Це було близько дев'ятої години.
Адмірал Того, ймовірно, хотів виманити ворога на вулицю і битися з ним відкрито; але йому це не вдалося, оскільки, побачивши японський флот, росіяни всі повернулися до гавані.
Увага тих, хто був на борту «Колумбії», була тимчасово відвернута від цих великих подій через появу військово-морського лікаря, який оголосив про закінчення карантину, але не зміг повідомити нам, чи можемо ми вирушати, чи ні. Він сказав, що піде на берег і розпитає.