Російський флот повернувся близько десятої години, і відразу ж після цього сталася надзвичайно неможлива подія. Шістнадцять японських військових кораблів, шість із яких явно були бойовими кораблями, з’явилися довгою темно-сірою лінією на горизонті. Вони з'явилися так раптово, що вони здавалося, що він піднявся з моря або матеріалізувався з ранкового туману. Вони були лише за п’ять миль, і на верхівці щогли кожного з них викрикував японський військово-морський прапор. Я відчував, що був присутній на початку історичної події, не менш важливої, ніж падіння Константинополя. Вперше в історії світу язичницький бойовий прапор Богині Сонця протиставився на полі битви прапору Хреста.
Я не міг відвести очей від цих грізних військових кораблів. Це не були незнайомі предмети. Я сам жив під тим прапором. Я бачив ті бойові кораблі в Хакодате, Нагасакі, Уджіні, Кобе. У чудовому Внутрішньому морі вони здавалися мені просто купою потворних механізмів, що оскверняють ландшафт. Тут, біля похмурих укріплених мисів Порт-Артура, вони ідеально гармоніювали із суворістю природи. Очевидно, вони не були побудовані для Міядзіми чи Сікоку. Ці плавучі фортеці були побудовані для затоки Порт-Артур.
Ситуація на борту «Колумбії» виглядала жахливо, і наш капітан зняв карантинний прапор і подав сигнал: «Ви дасте мені дозвіл піти?»
Російські солдати, які були з нами, трохи схвилювалися, коли побачили знятий карантинний прапор, і попросили пояснень; і капітан, який швидко втрачав контроль над собою, хотів викинути їх за борт, рушниці й таке інше, але я стримав його й намагався якомога заспокоїти. Я також намагався відвернути їхню увагу, показуючи їм на японські кораблі на горизонті. З моєї простоти посміялися, сказали, що це російські судна.
Ніякої відповіді на «Колумбію» не надійшло, але через деякий час морський офіцер піднявся на борт і попросив нас «рушити». Капітан люто запитав, чи може він «перебратися до Чефу», але офіцер грізним тоном сказав, що ні, йому краще не намагатися залишати Порт-Артур, доки йому не дадуть дозвіл з берега. Однак він міг мати ласку відійти трохи в сторону, оскільки крейсер хотів зайняти свою позицію на місці, яке займала «Колумбія». Потім, тихо сказавши щось солдатам, морський офіцер залишив корабель.