Частина 2

Перед тим, як покинути Порт-Артур на борту «Колумбії», я переконався, що карантин на суднах, які йшли з Чефу, було знято, тому моє розчарування було великим, коли, повернувшись, я виявив, що нам довелося піти на карантин на двадцять чотири години. Бути змушеним залишатися бездіяльним на борту жалюгідного маленького пароплава на виду в Порт-Артурі, де великі події мали статися будь-якої миті, майже зводило мене з розуму. Нам було велено стати на якір на зовнішніх дорогах, майже навпроти входу у внутрішню гавань і в двох кроках від «Новика», щоб у корабельний телескоп я міг чітко бачити людей, що проходять туди-сюди по місту, і «ізвощеків», що мчали зі звичайною швидкістю. Я зазнав тортур Тантала, бо хоч я міг бачити Порт-Артур, але не міг отримати жодних новин про те, що там відбувається. Помітивши моє хвилювання, російський солдат, якого посадили на борт як охорону, уважно спостерігав за мною; але мені вдалося на мить утекти від нього й кинути листа в якийсь урядовий катер, що пропливав дуже близько від нас, прямуючи від кількох бойових кораблів до берега. Цей лист я адресував російською моєму близькому другу, який був головою карантину служби, і хто б негайно домагався мого звільнення, якби знав, що я на борту. Але єдиним результатом цієї спроби було те, що катер на мить зупинився біля нашого трапу і що солдат повернув мені мого листа, нерозкритого, а потім залишився на борту. Таким чином, у нас тепер було двоє охоронців, які патрулювали палубу з рушницями та налаштованими багнетами. Ми робили шалені спроби змусити китайських сампанів, які веслували навколо, підійти достатньо близько, щоб віднести листи до іншого британського пароплава, який стояв неподалік, також на карантині; але наші охоронці направили свої гвинтівки на цих китайців і не дозволили їм наблизитися. Капітан Андерсон, однак, був сповнений рішучості спілкуватися зі своїм братом-капітаном, тож він запросив китайських «хлопчиків» на борт судна, щоб вони вмовили двох росіян унизу, під виглядом того, що подають їм сніданок — «неглибокий», я кажу, бо час для сніданку вже давно минув — після чого він зумів кинути листа та кілька монет, що містилися в порожній сигарній коробці, підприємливому «сампану», який одразу ж передав а потім приніс записку, у якій говорилося, що японський консул у Чефу в той момент був у Порт-Артурі, і його місія полягала в тому, щоб забрати всіх японських мешканців цього порту на британському торговому пароплаві, який він заѣрахтував для цієї мети в Чефу, оскільки ця новина викликала у мене відчуття ще більшого невдоволення з приводу мого затримання, оскільки вона ясно вказувала на те, що, хоча, здавалося, нічого не змінилося, справді все повинно бути. В історії вони зробили серйозний поворот, тому що напередодні ввечері Того залишило корейське узбережжя з флотом із п’ятдесяти кораблів і відпливло до островів Елліот.