Позаду карети йшла строката колекція японців, тих, що ще не втекли з Порт-Артура. Чоловіки не створювали ударної ходи. У потертому, погано європейському одязі та старовинних капелюхах вони виглядали, як збірка збанкрутілих кравців. Позаду них йшло багато розкішно одягнених японок, багато з них молодих і красивих, і більшість з них усміхалися праворуч і ліворуч російським офіцерам з тією надто легкою та легкою манерою, яка відзначає жінку певного класу в усьому світі.
Багато чоловіків належали до професії, якою активно займалася значна кількість японців, що осіли вздовж узбережжя Китаю та Сибіру; вони були професійними заготівельниками. З тих пір я чув, що деякі з них поєднували цю професію з більш почесною професією офіцерів японського імператорського штабу, але я не знаю, російська це наклеп чи ні.
Деякі з жінок були «амами» (медсестрами) і працювали в сім’ях провідних військово-морських і військових людей у порту. Чи почерпнули вони таким чином якусь цінну інформацію чи ні, я не знаю, але я схильний думати, що, особливо в своїх чашках, російські чиновники іноді забувають про те, що у японок гострий слух і надзвичайно активний мозок.
Містер Мідзуно заѣрахтував англійський пароплав «Фучоу» і прибув на ньому з Чефу, щоб вивезти всіх своїх співвітчизників із Порт-Артура та Дальні. Вперше він говорив на цю тему пану Тідельманну, російському консулу в Чефу; і містер Тідельманн, протестуючи проти того, що війни не буде і що, навіть якщо війна все-таки відбудеться, японців у Ляотуні ніколи не будуть знущатися, надав усі можливості своєму братові-консулу, тобто він домігся скасування карантину в Порт-Артурі на свою користь і дав йому спеціальну перепустку, яка звільнила його від багатьох клопітких формальностей.
«Але вибачте, — вигукнув містер Мідзуно, коли це було зроблено, — мій констебль поїде зі мною. Будь ласка, дайте йому також спеціальну перепустку».
Містер Тідельманн був дуже радий це зробити. Роблячи це, він легенько засміявся. Консул його
Імператорська величність імператор Японії, очевидно, мав намір зробити цей великий блеф у стилі. Ну, не було нічого поганого в тому, щоб задовольнити його.
У Порт-Артурі консула і коннетабля зустріли зі справжньою російською гостинністю, консула — за столами вельмож міста, коннетабля — у мийних. Консул зустрівся з головою дипломатичного бюро в Порт-Артурі паном Планконом і мав з ним цікаву розмову. Він пообідав з губернатором провінції Квантун. На цьому обіді були присутні деякі воєначальники і флотоводці росіян, і, по-старому-доброму, по-слов'янськи, у тостах було випито чималу кількість шампанського.