Я вбіг у свою каюту і пам’ятаю, як був здивований і болячий протягом мільйонної частки секунди, відчувши, що все залишилося так, як я залишив, коли встав вранці — зубна щітка, брудна вода в умивальнику, незастелене ліжко, піжама на підлозі, недокурена цигарка на попільничці, збільшена фотографія дружини капітана, яка сяяла в узголів’ї ліжка. Якби все було зруйновано і якби в повітрі пахло порохом, а моя ковдра стояла дибки, схожа на привида Гамлетового батька, я б вважав це правильним; але ця звичайна зручна вульгарність спальні, в якій щойно спали, здавалася жахливо недоречною.
Машинально глянувши на дзеркало, я з жахом побачив у ньому обличчя зовсім не моє, а викопаного трупа. Тоді жахливий, злісний свист над головою змусив мене раптово сховати голову в постільну білизну й заткнути вуха пальцями, але щойно я це зробив, мене охопило нестримне бажання вибратися на вулицю. Я відчув, що якщо я залишусь у цій каюті ще на секунду, то задушусь. Я відчував, що якщо я приєднаюся до якоїсь групи чи групи чоловіків, я буду в безпеці. Тому я втекла з кімнати, як гнана фурією. Я пішов так швидко, що, можливо, перестарався, якби не почув, як капітан у цю мить сказав своїм звичайним тоном своєму китайському «хлопчику», який стояв біля нього з білими губами й чомусь одягнений у свій найкращий шовковий халат: «Хлопче, принеси мені цигарок! Поспішай! Ти!
_ 1 _ I! _ J J J _!!!! —!!!!!" після чого напружене обличчя хлопця розслабилося, наче він миттєво вилікувався від якоїсь болісної хвороби, і він пішов геть, усміхаючись і запевняючи своїх охоплених панікою співвітчизників, які згрупувалися за ним у настроях людей, які от-от збожеволіли, що все гаразд. Моторошні блюзнірства шкіпера врятували нас від заколоту.
Один з офіцерів сказав, що вважає за краще вивести «Колумбію» на берег, але оскільки снаряди розривалися на берег і на скелі сильніше, ніж на лінії, якою ми йшли, цей план не було прийнято.
Насправді ми зробили все, що могли за цих обставин. Ми бігли між двома рядами снарядів: снаряди, призначені для російського флоту, які зайшли надто далеко, тобто вийшли за межі російських бойових кораблів, і снаряди, призначені для фортів, які не впали, тобто впали в точці, де стикалися море і суша. Я побачив це потім.
Російські броненосці часто зазнавали ударів. Один із японських снарядів вибив воронку з «Аскольда», залишивши судно з чотирма воронками; інша влучила в «Севастополь», накривши її густою хмарою чорного диму, з якої, однак, вона, здавалося, вийшла неушкодженою. Ще кілька російських суден було вражено, але жодне з них, здається, не зазнало серйозних пошкоджень.
Стільки для першої лінії японських снарядів.