[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
рівна рівнина, і лише кілька сотень ярдів у поперечнику. Лід був дуже твердий, і, мабуть, без стогону витримав би ще якийсь потяг, крім наших двох «сотень».
Ми перетнулися в зубах крижаного вітру, який наповнював мене вічним страхом, щоб мої вуха, або ніс, або ноги, або якась інша частина моєї анатомії не були обморожені я не підозрював про це, і я постійно притискав руки до різних частин свого тіла, щоб переконатися, чи вони все ще там. Бороди і вуса тих, хто отримав такі відростки, були покриті бурульками, а на носах коней утворювалися крижані роги в кілька дюймів.
Ми переночували в маленькому селі біля Ляо, а наступного дня вирушили в бік Давані, одна «сотня» йшла лівим берегом річки, друга — правим. По дорозі ми захопили двадцять озброєних китайців, які носили солдатську форму, але на більшості рушниць яких не було російського тавра, і тому вони були розбиті козаками.
Але одну з них — німецький маузер — я зберіг собі, а з нею велику кількість боєприпасів, і проніс до кінця експедиції. Полковник попередив мене, що якщо японці візьмуть мене в полон із цією гвинтівкою, яка є у мене, вони неодмінно застрелять мене; але, незважаючи на це, я продовжував це терпіти. Я не хотів використовувати його проти японців, але я мав намір використати його проти хунгузів, якщо я залишуся позаду, поранений і спішуся. Мене не приваблювала перспектива бути випадково покинутим, беззбройним, для людей, які звели жорстокість до прекрасного мистецтва.
Закінчивши справу, ми рушили далі: ліворуч від нас була смуга дерев, що межувала з берегами Ляо, праворуч — величезна рівнина, якій не було видно кінця. Коли ми їхали, я помітив, що щось різко вдарилося об землю за десяток ярдів мого коня, який, наляканий невеликим клубочком пилу, піднятого ракетою, що б це не було, раптово відхилився. Я не чув звіту про вогнепальну зброю, але все одно у мене склалося враження, що це була куля, випущена з великої відстані, ймовірно, хунгузами, які пізніше завдали нам неприємностей, і офіцери навколо мене були такої ж думки. Кілька ярдів далі друга куля врізалася в землю, піднявши ще одну пригорщу пилу, але далі нічого не було.
Перетнувши річку Хун, ми заночували в Ердагов і перетнули Ляо-хо на китайську територію в Коламі. У місці під назвою Асін, поблизу Колами, ми дізналися, що кілька японських солдатів і китайських колишніх бандитів були там напередодні, доставляючи зерно для японської армії. Ми зустріли кілька караванів китайських возів, що везли зерно та товари з Їнькоу до Ціньмінтунь, так що було видно, що японці не заважають руху по дорозі.