Свої зелені прапори з вишитими червоними написами арабською мовою — усі тексти з Корану — кавказці проїжджали на своїх витончених арабських конях. Серед них були представники всіх рас і мов на Кавказі. Це були ті магометанські горці, які ціле століття тримали Росію. Усі вони були чудовими в єдиноборстві та мали мечі з найкращої загартованої сталі. Молоді люди часто були надзвичайно красивими, з фігурами, схожими на грецькі статуї, овальними головами, сміливими благородними профілями, великими темними очима, делікатно вирізаними губами та надзвичайно вбивчою вдачею. Мені неможливо дати уявлення про горду гідність їхньої постановки, витонченість їхніх рухів і вогонь їхнього погляду. Вони зібрали серед них надзвичайну й цінну колекцію чудових черкесських мечів і кинджалів із побитими лезами, часто інкрустованими золотом, і завжди направленими так, щоб кров хлинула. Латинські заклики до Пресвятої Богородиці, інкрустовані на деяких лезах, здавалося, вказували на те, що вони переходили з рук у руки так само часто, як і понір, якому Лермонтов присвячує один із своїх віршів. Піхви їхніх численних кинджалів закінчувалися металевою краплею, яка вказувала на кров. Свої карабіни вони носили в чохлах з овечої шкури з волоссям назовні, а на стременах також мали чохли з овчини, які чудово захищали від холоду. Пізніше я дуже шкодував, що сам не отримав таких стремен.
Те саме завжди було, коли кавказець сідав на коня. Хтось побачив, як він на мить стояв на одному стремені, а кінь став на дибки й гарцював; потім був флоп строкатий
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
під’юбники, брязкіт шпор, брязкіт зброї, і вершник впав у сідло й казав своєму все ще гарцюючому скакуну тоном, у якому було більше захоплення, ніж гніву, що він неслухняний, дуже неслухняний.
Жоден із цих кавказців не говорив російською, що серйозно зменшувало їх цінність як розвідників. Що ще гірше, у нашій невеликій групі кавказців було близько п’ятнадцяти абсолютно різних мов, і дуже рідко людина розмовляла більш ніж двома чи максимум трьома з цих мов. Росіяни пояснювали це розмаїття мов тим, що кожен загарбник Європи проходив через Кавказ, залишаючи серед цих гір кілька своїх людей, які негайно продовжували формувати нову спільноту, поки, нарешті, ця країна не стала етнологічним музеєм, яким вона є сьогодні.