Метою мого приїзду до Тяньціня було придбати фотоприлади, новий одяг, книги, авторучку та багато інших речей, яких не можна було придбати в Мукдені; але, оскільки я мав намір негайно повернутися до армії, і оскільки я хотів тримати себе поза всякими підозрами у спілкуванні з ворогом, я пішов до дому полковника Агородінкова, агента російської секретної служби в Тяньцзіні, і, на його прохання, оселився в нього.
Кілька днів у Тяньцзіні показали мені, як японці отримують набагато кращу інформацію, ніж росіяни. Останній мав залежати від набору найбільш ненадійних грецьких, вірменських, польських і
Єврейські сатлери. Новини, які ці неосвічені та невгамовні люди дізналися в тверезий момент, були недостовірними та неточними. Крім того, вони балакали про це всім, хто хотів їх «намалювати», і я впевнений, що вони з радістю продали б це японцям, якби останні вистачило дурня, щоб подати заявку на це. Вони приходили щодня після настання темряви до квартири російського агента, але японці знали їх усіх чудово, бо японський агент мав кімнату, яка керувала входом до будинку полковника, і в цій кімнаті завжди був сторож, і вдень, і вночі. Крім того, японці, які встали як китайські «джинрикші», завжди стояли біля наших дверей, і ніхто не входив і не виходив, щоб голова японської спецслужби не дізнався про це відразу. Насправді японська система шпигунства була абсолютно досконалою, і це завдяки завзятості, з яким кожен із підданих Мікадо в Тяньцзі працював на неї. Наведу один приклад.
Зайшовши одного разу в японську перукарню підстригтися, я розмовляв з перукарем під час операції про його рідне місто, яке я добре знав, і, здається, у нього склалося враження, що я щойно був у Японії. Поїхавши, я виявив, що маю лише російські гроші, щоб заплатити йому. У той час у Тяньцзіні російські гроші вказували на те, що їх власник був у Мукдені, і мені сказали, що в Хайчен і Ляоян японці ув’язнювали і навіть страчували китайців, у яких вони знайшли банкноти рублів, які вони не могли дати задовільної інформації. Тому те, що я мав російські гроші і що я, мабуть, щойно приїхав з Японії відразу ж викликав підозри в перукаря, і йому дуже спритно вдалося мене затримати, поки він послав по солдатського вигляду земляка, який, мабуть, був на секретній службі і який майже миттєво прийшов, щоб подивитися на мене.