Частина 7

Поступово ми зустріли ознаки життя в цій пустелі. Перші ознаки життя полягали в молодій китаянці та старому, схожому на її батька, яких обох козак провадив у тил. Потім прийшли ще деякі китайці. Старий чоловік ніс на спині старі двері! Одна молода пара мала з собою осла і хлопчика. Я думав про втечу до Єгипту; але, нажаль! ця дитина, швидше за все, буде Чингісханом, ніж Христом. Потім ми зустріли сліди битви, поранених офіцерів і солдат, яких несли на носилках, і близько десятка японських полонених. Я розмовляв з останніми і помітив, що вони не були пригніченими, а весело говорили, просячи дати їм сигарети. Однак один із них виглядав дуже сумним. Він був гарним юнаком і, на відміну від глумливих козаків, мав спокійне, несподіване, чуже обличчя єгипетської статуї, Рамзеса II. або королева Тай. Пізно ввечері мій друг зустрів інших козаків з Дону, які затишно влаштувалися в китайській хатині, яку встигли розпалити, як піч. Козаки прийняли мене та попросили розділити їхню просту страву з юшки, яловичини та чорного хліба, що я дуже радо зробив, хоча яловичину подавали мені в не дуже чисті руки. Я завоював їхні серця, повторюючи уривки російських пісень, які я підібрав, але засмутив їх, я думаю, тим, що пішов до